Селфі з учнями та секретні методи мотивації: Сумська молода вчителька про роботу в школі

За останні півтора року майже всі сфери життя людини змінилися, деякі – неповоротно. Не виняток й галузь освіти. Вчителям та учням з настанням пандемії довелося перелаштовувати роботу, але всі впоралися із викликами сьогодення, бо ще у ЗМІ не просочилася інформація про паралізований освітній процес у якійсь з українських шкіл. Тож, впевнено можна визнати, що вчитель – та людина, яка вчить, вчиться і готова робити це у будь-яких обставинах. Про життя вчителя зсередини, проблеми та позитивні сторони професії нам розповіла молода вчителька Ксенія Зарецька, яка працює у школі вже третій рік. У сумській школі №29 Ксенія викладає українську мову й літературу, зарубіжну літературу та є класним керівником. І діти її обожнюють, цей факт важко приховати переглядаючи їхні спільні світлини. Як Ксенія завоювала любов учнів та вибудувала довірливі відносини – далі в інтерв’ю sumypost.com.

Розкажи про свій клас, які вони? 

Зараз я класний керівник 8-А класу. Сказати, що ці діти неймовірні, це нічого не сказати. Вони творчі, яскраві, з ними цікаво працювати. Ти ніколи не знаєш, що від них очікувати. Вони постійно щось вигадують, усі завдання перероблюють під творчий мотив. Вже третій рік я у них класний керівник і за цей період ми встигли, мабуть, усюди побувати у Сумах. Разом ми ходили грали у пейнтбол, лазертаг, були у квест-кімнатах, музеях, театрах. Також маємо традицію відвідувати кінотеатр. Подорожували також країною. Встигли побувати у Харкові та Львові, адже діти активні, а батьки завжди підтримують наші ідеї. З ними у нас повний штиль та взаєморозуміння.

У яких класах ще викладаєш?

Зараз я веду повністю паралель 7-их, викладаю у них з 5-го класу, тож вони ростуть у мене на очах. Також викладаю у паралелі 8-их та в одному 6-му класі.

Ти дуже добра, сувора чи справедлива вчителька? 

Чесно скажу, коли я тільки прийшла у школу, я була занадто добра. А коли я поставила першу двійку, одночасно з першим зауваженням, я прийшла у вчительську й розплакалась. Зараз я вже більше їх розумію й більш об’єктивно дивлюся на усі речі. Я добра, але дуже вимоглива, тому поведінка на моїх уроках ідеальна. Мої кажуть, що мені досить одну брів підняти, аби діти почали сидіти тихенько.

Яке головне правило на твоєму уроці?

Урок – той час, який має бути комфортним для всіх.

Маєш секретні методи, які мотивують дітей вчитися на уроці?

Методи індивідуальні для різних класів. Більш шумним подобаються ігри. Іноді ми з учнями граємо «На 12». Якщо в кінці уроку залишається трохи часу, я відкриваю підручник та шукаю якесь визначення. Їхня задача – знайти, а той, хто впорався перший – отримує 12 балів. Якщо посеред уроку вимикається їх увага, також можу об’явити старт гри на 12 балів. Вмотивовані отримати гарну оцінку усі активно починають включатися в урок.

Пам’ятаю свою вчительку географії, вона разів 100 за урок казала: «Так чи ні», у тебе є слова чи фрази, з якими ти асоціюєшся у дітей?

Мабуть, це фраза «Ша, медузи!». Коли вони починають шуміти, я завжди її промовляю і хтозна-звідки воно пішло, але працює.

Значний термін твоєї роботи у школі припав на карантин. Останні півтора року школа часто працювала дистанційно. Чи легко далася дистанційка тобі та твоїм учням? 

Було важко, особливо у першу хвилю. Дітям потрібно було одночасно вивчати багато тем, вони не розуміли, що від них хочуть. Ба більше, не усі могли приєднатися до уроків, бо не у кожного є ноутбук та вихід в інтернет. Мені було шкода дітей, адже не усі справлялися з навантаженнями. Друга хвиля далася вже легше, у нашій школі створили загальну сітку Classroom, а вчителі почали менше навантажувати дітей. Щодо вчителів, їм було ще важче, ніж дітям. Зовсім інша підготовка до уроків, окрім опрацювання матеріалу його треба перенести на презентацію. Якщо цього не буде, ніхто дивитися та слухати також не буде. Якщо у дітей 15-20 хвилин урок, а потім перерва, то вчитель мав працювати перед комп’ютером цілий день.

Скільки часу займає підготовка до уроків офлайн та онлайн?

Якщо це робота офлайн, я готуюся наперед, у неділю. Години за 3-4 можна підготуватися. Якщо ж це онлайн заняття, то підготовка лише до одного уроку займатиме години півтори.

Як щодо дистанційної перевірки домашніх завдань, були із цим складнощі?

Старші класи надсилали готові роботи у word-документах, такі роботи перевіряти легко. Молодші класи писали у зошитах, фотографували та надсилали. Не в усіх камера фотографує чітко, не усі знімають рівно, тож треба було займатися гімнастикою шиї, аби перевірити домашні роботи. Через це сильно впав зір. Складнощів багато, відповідальність також більша, адже на дистанційці ти вчиш не тільки дітей, а й батьків, які сидять поза екранами, слухають та коментують. У моїй практиці негативних коментарів не було, але знаю випадки, коли батькам не подобалося викладання вчителя.

Як вважаєш, навчання через монітор впливає на якість освіти дітей молодших класів?

Так, однозначно. Якщо діти хитріші, вони знали де списати й де піддивитися. Купу махінацій вигадали як напам’ять вірші читати. Ті ж, хто до дистанційки вчився слабо, могли взагалі ігнорувати онлайн уроки. В школі дитина хоч якось послухає вчителя, дистанційно – ні. Проблема також є у тому, що діти 11-12 років сприймають комп’ютер як розвагу, так само й діти молодших класів. На них дистанційне навчання вплинуло негативно.

Щодо занять офлайн, що робить уроки із Ксенією Олександрівною особливими, або за що діти так тебе люблять?

Мої уроки – обмін енергією із дітьми. Я дуже люблю свою роботу і ні на що її не проміняла б. Кожен урок у нас починається з того, що я захожу в клас і у нас починаються обнімашки. Діти можуть поділитися зі мною радісними подіями з життя. Нещодавно діти 6-го класу дізналися, що я працюю у дві зміни й між ними принесли мені печиво та чай. 9-класники днями розповідали, як почали займатися картингом, ділилися емоціями перед уроком. Я вважаю, що в такий момент не потрібно будувати урок за стратегією «дзвоник був – урок почався». Діти мають обмінятися енергією із вчителем, тоді вибудовуються довірливі відносини. На уроках з літератури влучно можна перекинути історію з твору на сучасне життя й зацікавити дітей обговорювати це.

Чи приходять до тебе діти за порадою, як до психолога чи близької людини?

Так, особливо мій клас. Вони мені довіряють як своїм мамам і татам, а іноді й більше. Розповідають про перші симпатії, про конфлікти у класі, хоча у нашому класі булінгу немає. Дітки з інших класів також підходять за порадами. Ті, хто соромиться підійти, пишуть в інстаграмі. Вони знають, що я їхні таємниці нікому не розповім. Довіра дитини – крихка річ, якщо її зрадити, вона більше ніколи не довіриться. Є вчителі, зазвичай старого гарту, які не вважають за потрібне слухати про особисте учнів, а якщо все ж і вислухали, починають обговорювати це у класі, учительській, телефонують батькам. Як на мене, такий підхід не є правильним. Якщо дитина довірилася, ти для неї рідна людина, авторитет, не варто її зраджувати.

А чи були у твоїй практиці ситуації, коли необхідно було повідомити батьків про проблему дитини?

Була така ситуація, але у цьому випадку варто донести до дитини те, що вона сама має розповісти батькам те, що бентежить.

Важко не помітити, що ти дуже позитивна та активна людина, але навіть такій яскравій особистості потрібна своєрідна підзарядка. Що тобі допомагає не вигорати, мотивує йти працювати? Можливо тривала відпустка?

Насправді вчителям дуже пощастило. Відпустка у нас майже два місяці. Своєрідною підзарядкою є мій чоловік, який завжди намагається відвернути мою увагу від роботи різними подорожами. В навчальний рік мені допомагають фізична активність та тварини. Я ходжу у спортивний зал, це дуже допомагає позбутися стресу. Також майже усе життя займаюся кінним спортом, й досі коні допомагають мені підзарядитися. До того ж вдома у мене цілий зоопарк: дві собаки, дві черепахи та кіт. Вважаю, що спілкування з тваринами дуже важливе для людей.