Евакуація дітей, “зелений коридор”, вихованці закладу: як живе Сумський обласний спеціалізований “Будинок дитини”
Сумський обласний спеціалізований “Будинок дитини” створили у 1943 році після звільнення області під час Другої світової війни. До 1980 року такі будинки дитини працювали в районних центрах Сумщини, зокрема в Охтирці, Ромнах та Глухові. Втім згодом було ухвалено рішення щодо створення єдиного будинку дитини, якому дали статус спеціалізованого для надання допомоги дітям з усієї області, що мають проблеми неврологічного характеру.
Про це Суспільному розповіла виконуюча обов’язки директора Сумського обласного спеціалізованого будинку дитини Галина Литвиненко. Зокрема, вона розказала про те, як живе заклад під час війни, коли та куди було евакуйовано дітей та чи функціонує “Будинок дитини” на сьогодні.
Категорія дітей, які заходять до будинку дитини – це діти від народження до трьох років. Якщо у дитини є проблеми зі здоров’ям і інвалідність, такі діти надходять до закладу до чотирьох років. В закладі працює група фахівців, які можуть надавати допомогу даній категорії дітей.
Це і лікарі-педіатри, і неврологи, це і лікарі з лікувальної фізкультури, з масажу. Заклад облаштований відповідними умовами для перебування дітей раннього віку. Ми забезпечені усіма необхідними матеріалами, одягом, харчуванням, маємо хорошу реабілітаційну базу і можемо надавати допомогу даним категоріям дітей.
Яка категорія дітей потрапляє до Вашого закладу?
Це діти-сироти, батьки яких загинули, або це діти – соціальні сироти при живих батьках, батьки яких від них відмовилися, або позбавлені батьківських прав.
Також це діти, які залишились без батьківського піклування з тих чи інших причин – батьки можуть бути на довготривалому лікуванні або засуджені, або ж діти забрані без позбавлення батьківських прав. Велика категорія дітей – це ті, яких покинули в закладах охорони здоров’я і в пологово-допоміжних закладах. І діти із сімей, які опинились в складних життєвих обставинах. Це в основному від одиноких матерів і пов’язано це з відсутністю роботи або житла. Частіше всього це спосіб поведінки в сім’ях, які можуть зловживати спиртними напоями тощо. В основному така категорія дітей заходить до “Будинку дитини”.
На яку кількість дітей розрахований заклад?
Раніше заклад був на 200 ліжок і було до 150 дітей. Останнім часом у нас заклад на 40 ліжок. В середньому на щоденному перебуванні буває до 35 дітей. Коли була нам ювілейна дата, то ми підрахували, що понад 10 000 дітей пройшло через заклад, із них приблизно 2000 були усиновлені.
Тоді ж, раніше була тільки опіка і усиновлення. Зараз сімейні форми набагато розширилися. Це і прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, це і патронат, опіка, усиновлення. Тобто на сьогодні спектр повернення дітей на сімейні форми виховання набагато більший, ніж був раніше.
Багато дітей повернулося саме у свою родину, до біологічних батьків?
Хочу сказати, що десь із тієї кількості, якщо, брати по статистиці, то десь 30% – це діти, які позбавлені батьківського піклування, тобто сюди відносяться відказнички і позбавлення батьківських прав, і підкинуті діти.
Я вже говорила, це складові життєвих обставин, це і важкий стан здоров’я дітей. У нас в середньому десь до 14-ти, 15-ти дітей в закладі перебувало, які мали тяжкі відхилення в стані здоров’я. Не дуже велика кількість повертається в біологічні сім’ї, хоч проводиться і робота, і працюють і психологи, і соціальні служби. Якщо взяти, що 70% – це діти батьківські, то десь 20% дітей повертаються, а в подальшому ці діти набувають статус, батьків позбавляють батьківських прав, або ж є інші якісь форми. Тому не дуже велика кількість повертається дітей назад в біологічні сім’ї.
В які сім’ї повертаються діти з вашого будинку?
До повномасштабного вторгнення в нас було і іноземне усиновлення. На період воєнного стану іноземне усиновлення не проводиться, тільки проводиться усиновлення громадянами України. Але, на жаль, і зараз в зв’язку з тим, що багато часу потрібно для проведення усиновлення – більшість дітей вибуває під опіку, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу або в сім’ю близьких, родичів, опікунів з подальшим усиновленням.
Тому що, виходячи з безпекової ситуації, хочеться, щоб як можна швидше дітей влаштувати на сімейні форми виховання, щоб вони не були в інституційних закладах на цілодобовому перебуванні.
Як довго діти можуть перебувати в “Будинку дитини”? Найдовше скільки перебувають?
Важко сказати. Знаєте, от на сьогодні у нас є діти, які вже й по 8 років у нас перебувають. Всі діти важкохворі з інвалідністю, яких, в принципі, нікуди перевести наразі і тому вони перебувають у нашому закладі. А взагалі в цілому діти за заявою батьків можуть перебувати у нас до шести місяців.
Але ж не можуть вони до 18 років перебувати у вашому будинку?
Так. Далі ними займаються заклади соціального захисту. Раніше у нас в області не було четвертого профілю для важкохворих лежачих дітей. На сьогодні у нас їх 8, яким уже більше шести років по віку і вони вже не можуть перебувати у “Будинку дитини”. Раніше ми їх переводили до Харкова, там були відповідні заклади. Після повномасштабного вторгнення було вирішено відкрити на нашій території такі заклади, щоб не переводити дітей до інших.
І так ці дітки у нас залишилися поки на даний час. Наразі війна, тому вони перебувають в евакуації за кордоном. А тому поки що питання виведення їх з “Будинку дитини” не піднімається.
Коли відбулася перша евакуація, коли постало таке питання, що потрібно евакуйовувати дітей?
Перша евакуація відбулася в березні 2022 року. Ми з групою з 72 дітей, були евакуйовані спочатку по території України. Це були Черкаси, Львів, а потім за кордон. Поїхали 63 дитини до Німеччини, де вони перебували 8 місяців. Там їм надали належні умови. Ми з нашими дітьми були в окремому приміщенні. Крім нас нікого не було. Був тільки Сумський обласний “Будинок дитини”.
Приймаюча сторона забезпечувала харчуванням, допомагала з одягом, з іграшками, з меблями. Був сімейний лікар, з яким було заключено договір. Діти отримали щеплення, медичну допомогу. З наших 63 дітей, 9 важкохворих, були поміщені в реабілітаційний центр у Німеччині, де вони перебувають до цього часу.
А інших 54 дітей ми повернули в листопаді 2022 року в Україну. І вже всіх тих діток, яких ми привезли в Україну, всі діти знайшли свої сім’ї – хто до біологічних батьків, хто був усиновлений, хто був під опікою, в прийомній сім’ї. Тобто із тих дітей, яких ми повернули з Німеччини, вже всі пішли в сім’ї.
За другий квартал – практично скільки поступає до нас дітей, скільки й вибуває. От у нас за другий квартал до закладу надійшло семеро дітей і 12 дітей вибуло. Це і в прийомні сім’ї, і до біологічних батьків, і в тимчасову сім’ю з послідуючим усиновленням і встановленням опіки.
Друга евакуація відбулася у вересні 2024 року. 19 дітей із нашого закладу були переведені на захід України. Прийняла нас благодійна організація і забезпечила також і харчуванням, і проживанням. З дітьми перебувають наші працівники, педагоги, лікарі, медсестри, нянечки і надають їм там допомогу.
А взагалі за період з 2022 року скільки відбулося евакуації, скільки дітей було евакуйовано із міста Суми з вашого будинку?
Я думаю, що понад 100 дітей уже евакуювали.
А скільки було евакуацій в цілому?
Щомісячно ми довозимо дітей, які потребують якогось тимчасового перебування в інституції, ми їх перевозимо на безпечну територію.
З якою найбільшою проблемою за цей час, за час війни зіткнувся ваш заклад?
Найбільша проблема – це повітряні тривоги, і це перебування дітей в укритті, і постійна тривога за цих дітей, що вони не мають можливості повноцінно розвиватися на свіжому повітрі. Для мене це найстрашніше.
Але, звичайно, страшно було у 2022 році, коли ми виїжджали “зеленим” коридором, коли стояла повна обочина російської техніки і коли ми не знали куди ми їдемо. Це просто був шок. Коли ти сам, 10 працівників і 63 дитини, яких потрібно було нагодувати в дорозі, яких потрібно було переодягти в дорозі.
Сьогодні ваш будинок функціонує чи пустує?
Ні, у нас працює чергова група у “Будинку дитини”. Я вже говорила, якщо є діти які потребують тимчасового перебування у зв’язку з загрозою життю та здоров’ю в умовах родини, або це діти прикордоння, або які вже пройшли обстеження в лікарні і не можуть там перебувати. То їх переводять до нашої чергової групи і з подальшим переміщенням їх на безпечну територію.
Скільки по часу вони там мають змогу перебувати?
Десь до 15 днів.
Тобто на сьогодні повноцінно ваш будинок, можна сказати, не функціонує?
Функціонує на виїзді. Там працюють наші лікарі і педагоги. Тобто робота з дітьми проводиться, але на виїзді, не тут, не в закладі.
А останнім часом куди відбувається евакуація? До яких міст України?
В основному на Волинь. Там наша основна група дітей. Хотілося б миру, хотілося перемоги, хотілося, щоб не було таких дітей, які потребують таких закладів, як наш.
За час війни чи збільшилася кількість таких дітей?
Не збільшилася. Я це пов’язую з тим, що все-таки зменшилася кількість населення. Я хочу сказати, що збільшилась, можливо, кількість таких діток, які поступають з прикордоння, але щоб сказати, що їх набагато більше стало, я не можу сказати. В середньому у нас десь до 20 дітей поступає, зокрема за минулий рік. А раніше були ж цифри до 100 і більше.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ