Глухівчанка випікає смаколики для українських воїнів
З початком повномасштабної війни Україна отримала кілька фронтів. Є передова, яка гідно дає відсіч ворогу. Є й ті, хто нині у тилу. Серед них – жінки, господині, кулінари, які роблять свій внесок у спільну справу.
Вдома у Юлії Шепет часто пахне випічкою та різними смаколиками, адже на кухні вона – справжній професіонал. Жінка любить кулінарію та залюбки вичакловувує для рідних різноманітну смакоту. Більше ніж півроку її таланти мали нагоду оцінити військовослужбовці, для яких жінка випікає смаколики.
За цей час Юля день у день, порція за порцією вже напекла десятки й десятки кілограмів печива. В неї чималий досвід у пекарській справі. Вона добре знається на тонкощах “солодких” справ, бо за фахом повар-кондитер. До того ж, те, як важлива солдатам підтримка з тилу, жінка знає не з чуток, адже її чоловік Сергій несе військову службу.
За характером Юля – позитивна і працелюбна, з цікавістю береться за будь-яку справу. Але, як сама вона відверто розповідає, становитись волонтером не збиралась. Вирішальний вибір за жіночку зробили обставини, пославши на її долю непросте випробування. Так сталося, що мама Юлі тяжко захворіла. Для підтримки життєздатності їй конче був необхідний дороговартісний апарат ШВЛ. Коштів у родини бракувало, тому вона оголосила збір у соцмережах, аби врятувати життя найріднішої людини. Чимало небайдужого люду відгукнилось на заклик про допомогу, за що Юля вдячна кожному. Але майже половину суми до повної вартості медичного обладнання не вистачало.
Тоді підтримати у важкий час жінку визвалася очільниця громадської організації “Допомога – м.Глухів” Ірина Баранова. Волонтерка знайшла апарат за прийнятну ціну, чим неабияк виручила родину. Вчинок Ірини справив на Юлю незабутнє враження. Саме тоді вона відчула внутрішній порив якось допомогти нашим захисникам. Порадившись з чоловіком та дітьми Юля запропонувала Ірині випікати печиво для ЗСУ. Так господиня долучилася до команди волонтерів ГО “Допомога – м.Глухів” і активно підтримує наших захисників солодкою випічкою по всій лінії фронту.
“Вирішила допомогти нашим військовим таким чином. Домашня їжа має не лише особливий смак, а й дарує відчуття турботи, піклування, любові.”, – ділиться Юлія.
За цей час жіночка довела процес “солодкої” справи до автоматизму. Для приготування печива вона разом з тіткою, яка їй асистує, використовують прості рецепти, бо бісквіти чи безе для транспортування не годяться. Виготовляють вироби, які мають високу харчову й енергетичну цінність. За словами пані Юлії, випікають переважно два види здобного печива – ванільне і шоколадне. За день виходить зробити до десятка листів зі смаколиками.
Такі базові продукти для випікання, як борошно, цукор, какао, сухе молоко, постачає Ірина Баранова завдяки небайдужим людям, які приносять провізію до волонтерського осередку. Наприклад, священник Володимир Решетников неоднарозово надавав цукор та борошно для підтримки військових. Волонтери, в свою чергу, передають продукти майстрині. Все інше, в тому числі й упаковку – Юля купує за власні кошти. Говорить, що це внесок її сім`ї у доброчинну справу, яка має тривати й надалі.
Для випікання господиня має підходящу техніку – велику духовку, професіональний міксер тощо, а головне – бажання й наснагу.
За словами берегині, був випадок, який остаточно довів, що вона на правильному шляху і робить важливу справу. Одного разу до Юлії у центрі міста підійшли дві незнайомі жіночки, які із щирими посмішками почали дякувати їй за випічку. Як виявилось, вони – мами солдатів, які впізнали майстриню і не змогли пройти повз. Мами воїнів з великою вдячністю розповіли, що їх сини смакували домашніми гостинцями від самої Юлії на фронті, там, де і мріяти про смаколики ніколи.
Господиня й надалі продовжуватиме тішити солдатів солоденьким, яке прагне зробити досконалим не лише на смак, а й на вигляд.
А ще Юля з нетерпінням чекає на той день, коли можна буде спекти печиво Перемоги.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ