Поряд з невеличким селищем Клессін (земля Бранденбург) у Німеччині нещодавно завершилися роботи міжнародної експедиції з пошуку останків воїнів, які загинули у Другій світовій війні. До групи пошуковців у складі Всеукраїнської громадської організації «Союз «Народна пам’ять» пощастило потрапити і командиру глухівського пошукового загону «Обеліск» Юрію Коваленку:

“Коли ми виїхали до Франкфурта-на-Одері, експедиція вже розпочала свою роботу. Працювали волонтери з Великобританії, Швейцарії, Голландії, Польщі, Білорусі, Росії. У телефонному режимі по дорозі нам повідомляли про перші сенсаційні знахідки. Ми знали, що виявили бліндаж з останками радянських воїнів, серед яких офіцер з трьома нагородами. Керівник групи Ярослав Жилкін оперативно переслав повідомлення з номерами нагород на київський офіс. На розкоп ми потрапили вже надвечір, але відразу підключилися до роботи, працювали з колегами з Оксфорду.
Міжнародні пошукові експедиції в районі Зеєлівських висот проходять уже дев’ятий сезон. Тут навесні 1945-го року точилися запеклі бої на підступах до Берліну. Судячи з офіційних даних, тільки з радянського боку у цій операції було задіяно близько мільйона воїнів. Сотні тисяч загиблих з обох боків. Коли ми проїздили через невеличкі села і містечка у районі Зеєлівських висот, вражала величезна кількість братських могил, військових меморіалів. Але, як виявляється, ще більше солдатів, дійшовши майже до Берліна, так і залишилися лежати непохованими на полях…
Зранку ми виїхали на той розкоп, де знайшли останки офіцера з нагородами. Там вже працювали колеги з Швейцарії та Німеччини. Перед нами відкрилася картина загибелі трьох радянських бійців, яких прямим попаданням великокаліберного снаряда завалило у бліндажі. Один з них точно – офіцер. На ньому був широкий шкіряний офіцерський ремінь (портупея) пістолет ТТ, а на залишках гімнастерки у районі грудей – два ордени: Червоної Зірки та Олександра Невського. Останній – доволі рідкісна нагорода, яка вручалася виключно офіцерам за проведення вдалих військових операцій. Третя нагорода – медаль «За оборону Сталінграда» – лежала у кишені. Скоро надійшла інформація від наших колег з Києва, які оперативно встановили особу загиблого. Ним виявився командир артилерійської батареї «сорокап’яток» старший лейтенант Микола Овчаров, родом з Ростовської області.
Подальші розкопки всіх просто шокували. У двох інших бійців також виявили нагороди: у одного – дві медалі «За відвагу», у другого – медаль «За відвагу» та орден Червоної Зірки. Шанси на встановлення їхніх імен були стовідсотковими! Через короткий час ми вже знали імена двох білорусів-артилеристів. Сергію Гузову було 19 років, а Василю Медведєву – 18…
Між позиціями німецьких та радянських військ була відстань всього у кілька десятків метрів, останки уперемішку лежали у засипаних траншеях. Різниця тільки у тому, що німецьких солдатів можна було швидко ідентифікувати, бо у них в обов’язковому порядку були медальйони, так звані еrkennungsmarke. У радянських воїнів на 1945 рік медальйони вже були відмінені, тому абсолютна більшість навіть знайдених бійців так і залишаться невідомими.
Після закінчення експедиції останки радянських та німецьких воїнів перепоховали на місцевих військових кладовищах, благоустрій яких вражає порядком”.

Поділитися в соціальних мережах