Наталя Циганок живе у Білопіллі, майже всі її сусіди вже виїхали. Проте, жінка впевнена – щоденна праця врятує від депресії, її гасло — “Якщо не ми, то хто”.

“Чим більше стріляють, тим більше ми йдемо на город, відволікаємося, тому що я колись дивилася виступ військового, який сказав: “Якщо ви хочете боротися зі своєю депресією, то плануйте і виконуйте, і не переносьте на “після війни, після перемоги”. Воно мені надає натхнення, я бачу результат своєї праці і відволікаюся для того, щоб не думати про щось погане. Ми обов’язково дочекаємось того, що ми будемо на своїй території збирать урожай”, — ділиться жінка.

Наталя Циганок мешкає у Білопіллі. Має хазяйство: домашню птицю, город та собаку. Город доглядає, попри російські обстріли. Її собака — 10-річна Нюша, говорить жінка, допомагає завчасно дізнатися – чи будуть постріли та звідки.

Город з видом на Росію та собака, яка "попереджає" про вибухи: як живе білопільчанка Наталя Циганок

“В мене диспетчер собака. Коли мені дзвонять, говорять: глянь, собака в яку сторону гавкає? Якщо вона гавкає в сторону міста, то це все нормально — наші. Коли гавкає в сторону Росії, то дуже чує. Ще немає вихлопа, але вона вже чує, коли літак летить, «сушки», ну, за декілька хвилин. Вся вулиця і всі знайомі знають, що у собаки є якась така чуйка”, — розповідає пані Наталя.

Коли ж Нюша спокійна, Наталя доглядає розсаду, жінка власноруч засадила кілька соток городу під вибухами. Город пані Наталі розташований на пагорбі – звідти видно Росію.

“З першого дня війни ми непереможні, ми показуємо, які ми незламні, своїм трудом їм показуємо, що – не дождетесь. Якщо не ми, то хто? Помідори ростуть, картопля росте, буряк”, — говорить пані Наталя.

Виїжджати жінка не планує, говорить, робота не дозволяє. Жінка працює директоркою Білопільського центру соціального обслуговування.

“На кого залишаться люди маломобільні? Якщо своїм прикладом я не буду показувати своїм соціальним робітникам, то що від них ждати? Підопічних у чотирьох відділеннях 782 — це ті, кому ми надали послуги за чотири місяці, але ті, які вдома, ті, які постійно тільки за рахунок соціального робітника виживають – таких у нас на сьогоднішній день 286”, — зазначила жінка.