“Грантодавці до нас сильно не йдуть”: як працює агробізнес ветерана на Сумщині під час війни
Ветеран російсько-української війни Олександр Солоніков після поранення та звільнення з армії заснував власний агробізнес. Попри повномасштабне вторгнення та ризики прифронтового регіону, він продовжує розвивати своє агропідприємство та допомагає іншим ветеранам. Як йому це вдалося – дивіться в матеріалі Суспільного.
“Це оранка. Якраз ховаємо поживні рештки, які потім будуть своєобразним добривом. Ну і відповідно готуємо площу під посів. Плануємо соняшник на цій площі, високоолеїновий. А там подивимось”, — розповів ветеран війни Олександр Солоніков.
Чоловік має власний агробізнес, обробляє поле на власному тракторі. Це, каже, одна з найголовніших машин для аграрія.
“Використовуємо як для оранки, так і вносимо засоби для захисту рослин, сіємо. Тобто, він фактично закриває всі потреби”, — пояснив Олександр.
Нині підприємство Олександра орендує майже 150 гектарів землі. Спеціалізується на вирощуванні зернових та олійних культур — соняшника, сої, кукурудзи та пшениці. Доєднався до війська, розповідає чоловік, у 2014-му році, служив у складі добровольчого загону Сумського МВС.
“Якраз формувався зведений загін перший в числі добровольців, скільки нас там, мабуть, 106 чи 107 чоловік первих було, то якраз потрапив на Донбас. І починали ми з Красного Лимана, потім був Сіверськ, в Сіверську якраз отримав мінно-вибухову травму, потом була Авдіївка ще, якраз серпень місяць, якраз туди потрапили. Після Авдіївки була уже там зима.. ну, в общем, Бахмутка. Так, так воно називалася дорога, десь ті края, скажімо так. Тобто, виконували завдання, які ставили тоді”, — поділився Олександр.
За станом здоров`я, на початку 2017-го року Олександра Солонікова звільнили з війська. Тоді, каже чоловік, задумався, чим займатиметься надалі.
“Як юрист допомагав нашим захисникам і родинам загиблих в оформленні земельних ділянок. Сам цікавився, чим можна зайнятися, будучи пенсіонером. Сидіти ж на одному місці якось мені непривично. Відповідно, я потрапив до Полтавської області, до побратимів, подивився, які там бізнеси в них є і зрозумів, що в нашому регіоні простіше всього.. ну не простіше всього, тому що затратне, багато роботи, але те, що в нас піде, те, що ринок не зайнятий, от якраз сільське господарство. Отак тоді виникла ідея. В 21-му році було засноване товариство весною”, — розповів чоловік.
За словами Олександра, аграрне товариство заснував у 2021 році. Перше, каже, що зробив, – орендував земельні ділянки в учасників бойових дій. Потім узяв в лізинг трактор і сівалку. Частину стартових грошей чоловік отримав як державну допомогу, решту — від родин загиблих військових у вигляді поворотної фінансової підтримки.
“Ми з ними повністю розрахувалися. Ну і теж ж підтримуємо, як можемо. Далі ми приймали участь в грантових програмах, . Також був ряд поставщиків, які, в принципі, скажімо так, нам тоді теж допомогли добре. Вони частково дали нам продукцію, посівний матеріал, дали нам, скажімо так, відстрочку, да? І до сих пір, якщо у нас, допустим, немає коштів обігових, а вони потрібні, то вони нам розтягують на шість-вісім місяців”, — розповів чоловік.
З початком повномасштабної війни, розповідає ветеран, його підприємство зіткнулося з найбільшими труднощами. Серед інших — здорожчання пального та проблеми з електропостачанням. Усе це — на тлі щомісячних платежів за техніку.
“Нам допомагали якраз місцеві невеликі підприємства. Про холдинги мовчу, про холдинги.. я не бачу підтримки, їм не цікаві маленькі. От, а якраз невеликі такі, що вже, ну, скажімо так, до 1000 га є у людей, які самі пройшли цей шлях і розуміють, що це таке. Тобто вони без питань нам допомагали”, — поділився Олександр.
Попри складнощі, каже Олександр, бізнес продовжує розвиватися. У планах — вирощування спаржі та овочів. Для цього, говорить, потрібні додаткові потужності для зберігання. Підприємство бере участь у нових грантових програмах.
“Грантодавці до нас сильно не йдуть, так як прифронтова область. Дивляться на те, що в нас ситуація безпекова така не зовсім контрольована, грубо кажучи. Бояться, що те обладнання, на яке ми подавалися, можуть попасти десь під обстріли. Я так розумію, що якраз Мерсі Корпс зараз для прифронтових територій грантову програму вирішила зробити. Я так розумію, що ми, чи хтось з тих, хто подався, допомогу якусь отримаємо”, — повідомив ветеран.
Проте, додає аграрій, хотів би, щоб для ветеранів і їх бізнесу було більше державної підтримки:
Скажімо так, нам не потрібні подачки, нам потрібні інструменти. Ми далі будемо заробляти, будемо далі брати своїх же ж до себе на роботу, от, допомагати своїм відкривати бізнес і, ну, якось так”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ