Хірургічне лікування гриж у собак

Щасливий той господар, собака якого здорова змалечку. Однак тварини не застраховані від захворювань, тому протягом свого життя вони стикаються з різними проблемами. Одна з найпоширеніших серед собак – грижа. Спеціалісти ветеринарної клініки “ТерраВет” регулярно допомагають чотирилапим пацієнтам позбавитися цієї хвороби та повернути собі активне життя.

Які існують грижі в собак?

Грижа в собаки — це патологія, при якій внутрішні органи переміщуються із займаного ним місця під шкіру або у внутрішні порожнини. Основна небезпека грижі у собак — її здатність до утискання. Останнє без надання термінової медичної допомоги здатне призвести до припинення живлення тканин, їх некрозу, подальшого сепсису та навіть загибелі тварини.

Залежно від місця розташування, грижі у собак діляться на такі види:

1. Пупкова грижа. Зазвичай розвивається у цуценят з вродженим дефектом пупкового кільця та собак, які схильні до високих фізичних навантажень.
2. Пахова. Одна з найпоширеніших форм грижі в собак. Характеризується випинанням фрагмента кишки в простір між м’язами в нижній частині черевини.
3. Промежини. Розташовується між анальним отвором та статевими органами. В цьому випадку у собаки може випадати товста кишка чи органи малого таза.
4. Діафрагмальна. Являє собою зсув частини шлунка або великого сальника через стравохідний отвір діафрагми в грудну порожнину. Дана патологія рідко буває набутою, частіше має вроджений характер.
5. Міжхребетна. Хребетний хрящ випинається у фіброзне кільце хребця. Різновиди — грижа шийного, поперекового та грудного відділу хребта.

Для кожного виду гриж характерні свої ознаки, пов’язані вони здебільшого з локалізацією грижового мішка.

Симптоми грижі у собак

Пупкова, пахова та грижа промежини зовні виглядає як опуклість кулястої форми — мішечок, в якому знаходиться частина органу, що випав. Якщо така грижа має невеликий розмір, собаку вона не турбуватиме. Велика за розмірами грижа на животі може ускладнювати рухи тварини, заважати їй при ходьбі.

Типовою ознакою діафрагмальної грижі є періодична поява у тварини дихальної недостатності. Симптомом грижі промежини може бути мимовільне сечовипускання чи навпаки, неможливість повноцінно сходити до туалету.

Симптоми грижі хребта – больовий синдром, порушення координації рухів. Парез та зниження чутливості кінцівок розвиваються при зміщенні хряща у спинномозковий канал.

Іншими ознаками защемленої грижі можуть бути:

• різке погіршення самопочуття;
• прояв агресії при спробі доторкнутися хворобливої ​​області;
• відмова від їжі;
• підвищена температура;
• прискорений пульс;
• нудота, блювання.

Внутрішні грижі на підставі загальних симптомів класифікувати не вдасться, потрібна комплексна апаратна діагностика у ветеринарному центрі Терра Вет.

Методи діагностики грижі у собак

На першому прийомі ветеринар пальпує області живота та паху тварини, перевіряє їх на наявність округлих припухлостей. Потім тварині призначається ряд апаратних обстежень:

1. УЗД тварині дозволить встановити вміст грижового мішка, а рентгенографія – визначити, чи відбулося зміщення будь-яких органів. 
2. За допомогою МРТ можна визначити локалізацію та розміри протрузії хребта.
3. Мієлографія (рентгеноконтрастне дослідження спинного мозку) зазвичай призначається, якщо є підозра на пошкодження грижею спинного мозку.

Якщо результати діагностики підтверджують, що собака має грижу, її лікування може бути консервативним або хірургічним. Але зазвичай консервативне лікування не призводить до якогось значного позитивного результату, тому в 99% випадків тварині призначається саме операція.

Хірургічне лікування грижі у собак

Радикальним способом позбавити собаку від грижі вважається хірургічна операція, вона виконується під загальним наркозом. Після якісно проведеної операції та за умови дотримання вимог реабілітації грижа на тому ж місці повторно не утворюється.

Операція з видалення пупкової грижі у собак

При хірургічній операції на шкірі у районі пупка робиться поздовжній розріз. Брюшина відокремлюється від шкіри, сальник і кишківник вправляються на своє місце в черевній порожнині. На розріз накладаються шви з матеріалу, що здатен саморозсмоктуватися. При сильному розтягуванні грижового кільця може бути використана спеціальна поліпропіленова сітка.

Операція з видалення пахової грижі

Операція грижі пахової області складається з кількох етапів:

1. Розсікається шкіра над грижовим мішком.
2. Частина кишки, що випала, вправляється в очеревину. У разі утиску грижі може проводиться резекція некротизованих ділянок кишки.
3. Зашивається м’язова стінка (грижові ворота).
4. Накладаються шви на шкіру.

Операція видалення грижі промежини

Перед операцією, з метою уникнення забруднення операційної рани перед початком операції собаці видаляють секрет преанальних залоз, а самі залози промивають.

Після розрізу промежини та вправляння органів використовують один із методів знищення грижової щілини:

• традиційний — зшивають м’язи, між якими утворилася грижа;
• транспозиційний ― щілину, в якій знаходилася грижа, закривають фізіологічним бандажем (для цього використовується замикальний тазовий м’яз);
• встановлюється сітчастий трансплантат — ця міра застосовується тільки в дуже рідкісних випадках.

Фінальним етапом операції стає зашивання рани.

Операція з корекції діафрагмальної грижі

Розріз проводиться по середній лінії черевини. Органи черевної порожнини, що випали через стравохідний отвір діафрагми, повертаються у своє фізіологічне положення. Потім на краї діафрагми накладаються шви, з грудної порожнини видаляється надлишок повітря, а рана зашивається.

Видалення міжхребцевої грижі

Метою хірургічного лікування грижі хребта є видалення частини хребетної дуги, яка тисне на нерви спинномозкового каналу. Замість видаленого міжхребцевого диска встановлюється імплантат (якщо в цьому є потреба).

Хірургічне лікування грижі шийного відділу

При прояві у собаки тільки больового синдрому, якщо відсутня неврологічна симптоматика, використовується метод фенестрації: в ураженому диску висвердлюється отвір, завдяки якому зменшується тиск на ​​пульпозне ядро.

Але оскільки компресія спинного мозку може бути викликана ще й підвищеною рухливістю хребців шийного відділу, в деяких випадках виникає потреба в декомпресії та додатковій стабілізації хребців цієї зони. З цією метою застосовуються траспедикулярний фіксатор, гвинти та інші інструменти.