Історія водійки сумського тролейбуса Людмили Стоцької, яка під час обстрілу РФ рятувала пасажирів
7 жовтня 2025 року в Сумах тролейбус із людьми опинився неподалік місця вибуху. Попри шок, вибиті вікна та небезпеку повторного удару, водійка Людмила Стоцька насамперед подбала про безпеку пасажирів: зупинила транспорт, організувала евакуацію та надала першу допомогу пораненому. Пошкоджений уламками і шрапнеллю тролейбус жінка самостійно доставила до депо, а згодом допомагала його відновлювати.
За проявлену мужність Людмила Стоцька отримала орден “За мужність” ІІІ ступеня. Каже, свою нагороду вона присвятила всім працівникам КП “Електроавтотранс”, які щодня продовжують працювати під обстрілами.
Людмила Стоцька пригадує 7 жовтня 2025-го. Тоді, коли тролейбус, яким вона кермувала, готувався виїхати з кінцевої зупинки з першими пасажирами в салоні, неподалік пролунав перший вибух.
“Думаю, зараз швиденько поїду десь у центр. Ну, зачиняючи двері, подивилася в дзеркало, там підбігав якраз ще один пасажир, довелося затриматись, почекати, поки він зайде. Я думаю, ця затримка якраз і зіграла свою фатальну роль у той момент. Якби, я думаю, швиденько зачинила двері й поїхала, то я б встигла з тої частини, де був повторний вибух, поїхати, і не зачепило б мене”, — пригадує водійка.
Пані Людмила розповідає: після вибуху почула, що посипалося скло не тільки у тролейбусі, а і в будинках неподалік.
“Насамперед про що я подумала — це, звичайно, про пасажирів, тому що хоч і небагато людей було, я несу відповідальність за них, як би там що не було. Зразу зупинила тролейбус. Я вже чула, що десь іще один літав «шахед». Потім я піднялася, глянула в салон — наче люди більш-менш ходять, повставали, почали підходити до дверей, вони самі були в шоці. Я їх покликала на перші двері, тому що одні-єдині двері, які вціліли, скло не було побите, — це перші двері салону. У решти — скло розбите у дверях, я не стала відчиняти, тому що побоялася, що можуть травмувати людей”, — згадує водійка.
За словами пані Людмили, єдиним пораненим виявився якраз той чоловік, якого довелося чекати. Жінка побачила, що його обличчя посічене осколками, надала йому першу допомогу, від виклику “швидкої” чоловік відмовився, але, каже пані Людмила, він теж сподівався, що тролейбус поїде далі.
Без вікон, посічений осколками і шрапнеллю тролейбус Людмила Стоцька доставила у депо на автономному ходу. Розповідає, що за цей день отримала від керівництва фінансове заохочення. Тролейбус відремонтували, вставили вікна, пані Людмила власними руками зашпаклювала пробоїни в салоні.
“Також сидіння були пошкоджені, порізи були, я зашила, щоб був більш-менш гарний вигляд”, — каже водійка.
Додає, хоч і страшнувато буває їздити містом, особливо коли чує вибухи, але продовжує працювати на своєму маршруті. Змінювати роботу не збирається, хоча для жінки вона важка.
“Жінки мають і сім’ї, і дітей. Дуже рано нам доводиться вранці вставати, і о 3:00, працювати цілий день. Тим паче, що зараз війна йде, дуже тяжко нам, ідуть постійні обстріли, нам доводиться цю роботу виконувати, а також приходиш додому — ця робота не закінчується, тобто далі ти вже працюєш удома. Я думаю, чоловіку все ж таки легше. Він додому приходить уже на готовеньке, а жінці доводиться далі працювати вдома після роботи”, — говорить Людмила.
Розповідає, що водить тролейбус 18 років і жодного разу не пошкодувала про свій вибір, до того ж роботу в комунальній установі вважає найбільш стабільною.
“У нашому місті це саме така робота, яка затребувана зараз. І у зв’язку з тим, що зараз у нас війна йде і дуже тяжко зараз знайти роботу. Ну, яка зараз робота? Або прибиральницею десь, у якомусь офісі, або ринок. Надіюсь, до пенсії ще будемо працювати”, — пояснює водійка.
За виявлену мужність і допомогу пасажирам під час обстрілу Указом Президента Людмила Стоцька нагороджена орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Жінка говорить, що не очікувала такої високої нагороди, і вважає, що на неї заслуговують усі працівники КП “Електроавтотранс”.
“Ми всі достойні такої нагороди, особливо в такий тяжкий час. Усі водії, кондуктори автобусів, тролейбусів. Навіть і ті, хто працює тут, на території депо, тому що щодня обстріли, щодня літають «шахеди» і на підприємстві, і по всьому місту. Я присвячую цю нагороду нашим усім працівникам. Тому що щодня вони так само, як і я, виїжджають, працюють і не зупиняють свою роботу”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ