Канапа, на якій сидів Шевченко. Історія одного експоната конотопського музею
Канапа була власністю родини Лазаревських, а Шевченко на ній сидів аж три дні. Про експонат, якому дійсно є про що розповісти, – у матеріалі.
Де можна побачити унікальний експонат
У Конотопському краєзнавчому музеї імені Олександра Лазаревського знаходиться унікальний старовинний експонат, якому вже понад півтора століття, – канапа, на якій сидів Тарас Григорович Шевченко. Цікавою для конотопців ця річ є не лише тому, що до неї доторкався великий Кобзар, а ще й тим, що відпочивав він на ній у період, коли перебував на Конотопщині.
Канапа, на якій сидів Шевченко, була власністю родини Лазаревських
Старовинна канапа була власністю родини Лазаревських. Вона знаходилась у родинній садибі, де проживала Афанасія Олексіївна – мати братів Лазаревських. Саме туди, у село Гирявка Конотопського району, приїздив на гостини Тарас Шевченко. Це було в серпні 1859 року – за два роки до його смерті. Гостював відомий класик української літератури в Гирявці всього три дні. Довше залишитися йому не дозволили жандарми, які тоді ретельно спостерігали за Шевченком, побоюючись, щоб він не підбурив українське населення до повстання.
Як свідчать архівні документи, Тарас Григорович написав тут портрети Афанасії Олексіївни, братів Федора та Михайла, які в той час перебували в Україні, залишив їм автограф на дному зі своїх віршів «Садок вишневий коло хати». Саме ці моменти спілкування зображені на музейній діорамі, створеній Миколою Дешком. Не зважаючи на дружні стосунки з родиною, жити в панському будинку Шевченко тоді відмовився, і всі три дні ночував у коморі, зображення якої теж знаходиться в міському краєзнавчому музеї.
Дружні стосунки з родиною Лазаревських
Перше знайомство відомого українського поета, письменника, художника з братами Лазаревськими відбулося в ті часи, коли він відбував солдаччину в Оренбурзі. Федір, Василь та Михайло працювали там у прикордонній комісії. Вперше вони зустрілися на пересильному пункті, де брати висловили Шевченку свою щиру повагу й захоплення його талантом. Надалі вони постійно допомагали йому – грошима, листуванням, в якому підтримували його моральний дух. Саме вони доклали максимум зусиль до того, щоб Кобзареве заслання скінчилося якнайшвидше.
Після звільнення Шевченка зі служби брати постійно запрошували його в Україну. Великий український геній щиро захоплювався їхньою родиною, братами, а особливо їхньою матір’ю – Афанасією Олексіївною, яка жила в с. Гирявка на Конотопщині. Позбавлений у дитинстві материнської любові, він дуже тепло відгукувався про Афанасію Олексіївну і навіть просив дозволу в неї називати своєю матір’ю. 9 жовтня 1858 року в листі до неї він писав: «Благородных сыновей ваших я привык называть моими родными братьями, позвольте же Вас называть моею родной, искренне любимой матерью и примите сыновий поцелуй от глубоко любящего Вас Т.Г.Шевченка». Саме в неї Кобзар просив благословення й на своє одруження.
З братами Лазаревськими поет підтримував зв’язок постійно. Він дарував їм пам’ятні подарунки до Дня народження. Так, сестра Лазаревських – Глафіра Матвіївна – довгі роки берегла подарований Шевченком «Кобзар» і, як реліквію, передавала з рук у руки наступним поколінням.
Після смерті Тараса Шевченка брати Лазаревські чимало зробили для того, щоб перевести його останки з Петербурга до Канева і поховати, як заповідав пророк української нації «Серед степу широкого на Вкраїні милій».
Музейним експонатом канапа стала 98 років тому
У Конотопському музеї канапа Лазаревських з’явилася в 1922 році. Її передала на зберігання Катерина Лазаревська. На спинці канапи був напис, зроблений одним із братів: «На сем месте сидел Т.Г Шевченко року 1859». Хоч і затертий, але він і досі зберігається на музейному експонаті. На той час музей знаходився в приміщенні земської управи, яка знаходилась на території заводу «Червоний металіст». Там, в історико-географічній залі, канапа простояла до 1972 року. Після цього її перенесли до нового музейного приміщення, яке сьогодні знаходиться по вулиці Садовій.
Довжина канапи – 2м 40 см, висота – 1м 15 см. Прикметно, що оригінальна обшивка експонату була іншою – перетяжку канапи зробили в 2007 році, коли побачили, що її стан потребує реставрації. Як видно з фото, стиль канапи чимось нагадує французький. Але, за словами музейників, такою була мода кінця ХІХ ст. Подібні предмети меблів виготовлялися для поміщиків під замовлення. Дана канапа зроблена з карельської берези, яку не точить шашіль.
Працівники музею запрошують доторкнутися до історичної реліквії, завітавши на екскурсію до музею. На канапі можна посидіти та зробити з нею ексклюзивні фото.