Командирка у 20 років: історія Єлизавети Пишняк з 41-ї бригади

Рідні 20-річної Єлизавети Пишняк “Афіни” очікували, що після школи дівчина обере фах перукаря чи ветеринара. Попри очікування, вона пішла у військо і тепер командує відділенням БпЛА. Воює у 41-й окремій механізованій бригаді. Поки бригада тренувалася на Сумщині, “Афіна” розповіла Суспільному про службу.

“Афіна” родом з Рівненщини. Майже пів року командує підрозділом БпЛА. Себе та своїх підлеглих називає “вампіристами”, бо в арсеналі ударних дронів, якими керує вона та її бійці – безпілотники українського виробництва “Вампір”:

“Російські військові (— ред.) його називають “Баба Яга”. Тому що він дуже гучний дрон, ми працюємо тільки вночі зі скидами, ФАБами, осколковими”.

З армією, говорить “Афіна”, пов’язала своє життя одразу після закінчення школи. Рідні дівчини її вибір служити підтримали. Хоча, додає, спочатку мріяли, аби вона мала цивільну професію: “Мама хотіла, щоб я пішла на ветеринара, на перукаря, бо це більш таке жіноче, а мені не хотілося цього”.

“Афіна” пішла на сержантські курси до Львівського військового коледжу. Там провчилася два роки. Після цього потрапила у саперну роту 41 окремої механізованої бригади.

“Спочатку було мені складно, бо я дівчинка. Я це не розуміла, як це я в колективі хлопців. А не було дівчат, я була одна. Мені треба було з кимось поділитися, свої секретики розказати. Я розказувала хлопцям, в мене хлопці були подружками”, – розповідає Єлизавета.

“Ми з нею колись вчились. Ми познайомилися в Старичах під Львовом. Ми навіть ще не знали, що ми будемо разом, що вона буде мій командир”, – додає “Треш”, оператор БпЛА 41-ї бригади.

Потім, каже”Афіна”, їй запропонували керувати ударними дронами. Нині сама може навчати бійців. Польоти на 30-кілограмовому “Вампірі”, каже, для неї звична справа.

Дівчині із бійцями довелося побувати на Курщині, також у Торецьку. Там, згадує, був її перший бойовий “виліт”. Зараз зі своїми бійцями вдосконалюють навички управління безпілотниками.

Найскладніше – повернути дрон після вильоту, ділиться досвідом побратим “Афіни” із позивним “Кіпіш”:

“Будуть за тобою слідкувати іншим летючим апаратом. Найважче – прилетіти і забрати, сховати. Мій командир не мала такого тренування, яке маю я зараз. Вона одразу пішла на бойові”.

Що робитиме у цивільному житті після завершення війни – не знає, зізнається “Афіна”. Припускає, що продовжить службу:

“Я не знаю, куди себе діти. Закінчиться війна – я не знаю куди себе діти. Я себе в цивільному не бачу. От просто мені не вистачатиме оцього, що тут було”.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ