Конотопчанка Ганна Кривошеєва відзначила 100-річний ювілей

Народилася Ганна Петрівна Жовтенко (дівоче прізвище) 20 квітня 1926 року в Конотопі, мала молодшого брата Володимира.

У 1932 році родина Жовтенків переїхала до німецького поселення  в селі Круглолугівка, що розташоване на півдні Бахмацького району (село засноване в 1766 році як німецька колонія Рундевізе й саме цю назву воно мало до 1945 року).

У поселенні  планували побудувати млин, а оскільки батько Ганни  – Петро Давидович був інженером-механіком за фахом, тож його запросили на роботу.

Саме тут маленька Ганна у шестирічному віці пішла до школи. «Предмети в ній викладали німецькою, а решту часу ми з братом гралися з дітьми переселенців, які спілкувалися виключно тільки рідною мовою, тож ми швидко її вивчили. Розмовляли краще, ніж українською»,  – ділилася спогадами Ганна Петрівна.

Ці знання іноземної мови стануть їй у пригоді під час Другої світової війни. Дівчині виповнилося тоді 15 років. Склавши останній іспит у 8-му класі, молодь святкувала і не знала, що  почалася війна. «Пригадую, тільки-но прийшла додому і лягла спати, як мене почав тормошити молодший брат: «Вставай, війна!, «Яка ще війна?!», – відповідаю йому з просоння…Перша думка, яка промайнула у голові: «Як же я буду вчитися», бо дуже любила ходити до школи», – згадувала жінка.

Так сталося, що у цьому юному віці вона долучилася до партизанського руху. Була перекладачкою, ходила в розвідку, неодноразово перебувала в тилу у ворога: «Мала гарну пам’ять. Не боялась, мабуть, то була юнацька відчайдушність», – говорила Кривошеєва під час інтерв’ю у свої 95, згадуючи події Другої світової війни.

Вона неодноразово потрапляла в полон, тричі вважалася зниклою безвісті. Діставала поранення та була за крок до смерті. Перемогу зустріла в Австрії, недалеко від Зальцбурга.

Після війни дівчина  повернулася до Круглолугівки. Її мати загинула в липні 1943 під час бомбардування колонії, брат Володимир був разом з нею, але врятувався. Батько дістав поранення під час війни та за два роки після її закінчення помер.

Ганна їде до Конотопа,  в родину батькової сестри з чоловіком, які не мали власних дітей.

Оселившись у місті, влаштувалася на роботу на завод, де працювала токарем. Згодом познайомилася з майбутнім чоловіком Миколою. Він жив неподалік, працювали в одній зміні на заводі. У 1948 році розписалися. Власними силами побудували дім. У подружжя народилися син Віктор та донька Валентина.

Згодом жінка перейшла в Конотопській районний вузол зв’язку, де і пропрацювала на посаді експедитора пошти. У вільний від роботи час співала, грала на баяні, відвідувала хор у міському терцентрі.

Ганна Петрівна й зараз продовжує мешкати в будинку, що звели разом уже з покійним чоловіком. Поруч донька Валентина, яка піклується про матір. Ювілярка має двох онуків та двох правнуків.

Колись Ганна мріяла стати кореспонденткою, а брат матері наполягав на вступі до інституту іноземних мов. Але всім планам і мріям завадила війна. Саме тому, розуміючи цінність мирного життя на рідній землі, ще 5 років тому, у свої 95 Ганна Кривошеєва журналістці одного з друкованих видань наголошувала:  «Я б від усього відмовилася, аби тільки був мир».

Хай і надалі Господь дарує Ганні Петрівні здоров’я та довголіття, мирне життя, а поруч будуть ті, хто дарує любов і турботу.