“Людина вражаючої відповідальності”: у Сумах попрощалися із загиблим військовим Вячеславом Ганнічем
З 47-річним військовослужбовцем Вячеславом Ганнічем попрощалися у сумському Палаці культури “СМНВО”. До цього було прощання в Запоріжжі, де чоловік жив останні роки. Провести рідну людину в останню путь і поховати сім’я вирішила в Сумах.
Палац культури зібрав кілька сотень людей, що прийшли віддати шану Вячеславу і згадати його. Пастор церкви Різдва Вадим Лисенко розповідає, що познайомився з Вячеславом багато років тому.
“Ми з ним були не просто як священник і як людина, яка відвідувала церкву, ми з ним були друзями. Це була людина вражаючої чіткості, точності, відповідальності. Справжній християнин, справжній воїн. Для нас це велика трагедія”, – сказав він.
Вячеслав Ганніч був підполковником поліції, з 2014-го року він неодноразово брав участь в операції об‘єднаних сил на сході України.
В одному підрозділі з Вячеславом служив Володимир. “Справжній професіонал. За яку б справу не брався, завжди її виконував на відмінно. Цілеспрямований, впевнений і рішучий. Був для нас прикладом”, – говорить він про загиблого воїна.
У Сумах Вячеслав відомий як почесний донор. Чоловік познайомився з пацієнтами обласного онкогематологічного відділення і вважав своїм обов’язком допомагати рятувати їхні життя. Популяризував донорський рух у Сумах, зняв фільм про онкохворих дітей, організовував благодійні акції. Свою справу продовжив і в Запоріжжі.
“Була створена ціла асоціація християн-донорів, яких понад 300 чоловік він привів. Вони допомагали не тільки дітям, а всім, хто цього потребував. Славік для нас запам’ятається позитивною, харизматичною людиною, завжди усміхненою, з неперевершеним тембром голосу”, – розповіла працівниця Сумського центру служби крові Ганна Нікітіна.
Син Вячеслава Юрій говорить: батько показав, як можна любити людей і Батьківщину. З початку повномасштабної війни Росії проти України син так і не встиг побачити батька і провести разом час.
“Згадував, як ми йшли, дивилися на зорі вечорами, як ми рахували, скільки кілометрів світловий рік, як далеко зірки, як знайти полярну зірку, як орієнтуватись по зірках. Згадував, як батько навчав кататись мене на ковзанах, на роликах. Зараз би ми мали з ним провести час. За війну я жодного разу з ним не побачився. І подякувати не встиг за всі ці спогади”, – сказав Юрій.
Друг Вячеслава Юрій розповідає: останніми словами, які написав йому Вячеслав, були: “Втомився я дуже”.
“Ми прожили разом багато спільних щасливих моментів. Росли наші діти. Він мені колись казав: “Юра, я назву сина на твою честь”. Так і зробив”, – розповів Юрій.
У 2018 році Вячеслав одружився і переїхав до Запоріжжя. Працював там вчителем фізкультури у спеціалізованій школі, був керівником військово-патріотичного руху. 24-го лютого 2022 року Вячеслав Ганніч одразу пішов до військкомату.
А 14 січня 2023 року під час виконання бойового завдання життя військовослужбовця обірвалося в селі Кам’янське Запорізької області. У Вячеслава залишилися двоє дітей: син і маленька донька.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ