Майстриня із Кролевеччини більше 20 років вишиває картини
73-річна майстриня Лідія Яковенко з села Отрохове на Кролевеччині понад 20 років вишиває картини. На створення кожної у майстрині йде понад рік. У роботах вона відтворює ікони, пейзажі та портрети. Творчістю, розповіла Лідія Яковенко, захопилася після виходу на пенсію. До цього жінка працювала головною спеціалісткою з призначення пенсій у відділі соціального захисту. Своєю історією майстриня поділилася із кореспондентам Суспільного.
Лідія Яковенко понад 20 років вишиває картини. Серед її робіт — ікони, пейзажі та портрети. Серед перших картин пані Лідії — “Таємна вечеря”, яку вишивала більше року, розповідає майстриня.
“Починається з того, що ти її шукаєш, ти її хочеш вишити. Вона тобі подобається, десь ти її там побачив. В мене перва так так перва побачила у людини, як вона вишила її. сподобалася, і собі захотіла. От з того і почалося. Цю вийшла, там найшла ще кращу. Так і пішло. Картина щось вона для мене значила, бо я таку хотіла вишити”, — розповіла майстриня про шлях у вишиванні.
Нині жінці 73 роки. Творчістю, розповідає майстриня, захопилася після виходу на пенсію. До цього працювала у місцевому відділі соціального захисту. Нині у колекції Лідії Яковенко – понад 30 вишитих картин. На створення однієї роботи, ділиться жінка, йде більше року.
Окрім картин, жінка також вишиває сорочки. Розповідає: останню вишивала для себе та чоловіка, але завершити чоловічу не встигла — чоловік помер рік тому через хворобу. Жінка каже: часто згадує свого чоловіка Олексія, який підтримував її захоплення та облаштував окрему кімнату для картин.
“Рамочки робив чоловік. Купляв багет, по інтернету виписував багет і робив які мені треба розміри, такі і колір також ж. Ой, він любив тоже це все. Це картина, це ми вдвох, можна сказати, її робили. Я вишивала, він і нитки купляв, і рамки робив, і схеми по інтернету і купляв. Ну, в общем, він брав участь, так йому подобалося теж це”, — поділилася майстриня.
Лідія також показує піч, яку облаштували разом із чоловіком.
“Це ми самі з чоловіком оце і плиткою обкладували, і штукатурили самі, і все. А ти кажеш, ну, треба ж її прикрасити. І з того я брала схему сама робила із кролевецького рушника. З кролевецького нашого рушника ткацького. Тут бачила, це вже ж не вишитий, це ткацький узор”, — розповіла Лідія.
Свою останню роботу, розповідає Лідія, мріяла вишити понад 15 років, але через відсутність схеми не могла цього зробити. Необхідний набір їй подарував онук, знайшовши його в Америці. Свої картини, говорить майстриня, часто дарує:
“Пейзаж один був, я подарувала подрузі своїй. Він їй сподобався – Висоцьких, оце третій теж дарувала. Вишила собі і от приходить: “Ой, як я хочу, як я хочу!”. На тобі, як хочеш, дарую, а собі знову вишиваю. Схема є”.
Жінка говорить, вишивка допомагає їй заспокоїтися та відновити сили. Попри проблеми із зором, майстриня планує продовжувати вишивати — будуть здебільшого вишиванки.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ