Мама юного Героя із Сум розказала як його рятували у “Охматдиті”
Після жахливого ракетного удару по центру Сум 13 квітня, коли загинули щонайменше 35 людей, у медіапросторі з’явилася зворушлива історія 13-річного хлопця, яка не залишила байдужими людей.
Кіріл Ілляшенко, учень 8 класу сумської школи №4, того дня разом із мамою їхав автобусом у гості до бабусі. У момент вибуху юнак проявив витримку, гідну дорослого чоловіка: вистрибнув з понівеченого автобуса через вікно, відкрив двері й допоміг вибратися тим, хто залишився живим. Він врятував маму і кількох пасажирів, попри власне поранення — чотири уламки в голову.
Першу допомогу Кірілу надали сумські лікарі. Але у Сумах не вдалося виявити всі небезпечні уламки — в обласному центрі просто немає достатнього обладнання і вузькопрофільних спеціалістів. Завдяки особистому втручанню Олександра Качури, до якого звернулася мама Кіріла, юного Героя направили на повторне обстеження в столичну дитячу лікарню “Охматдит”.
“Один з уламків, який не змогли виявити раніше, міг призвести до серйозного запалення. Його успішно видалили. Завдяки повторному обстеженню ми запобігли важким ускладненням”, — розповідає мама хлопця, Марина Ілляшенко, яка публічно подякувала Качурі на своїй сторінці у Facebook.
За словами самої Марини, повторне обстеження стало можливим саме завдяки підтримці парламентаря, його команди, а також сприянню міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка.
“Щиро дякую за можливість пройти повторне обстеження саме на базі головної дитячої лікарні країни. Це дійсно дуже важливо для мого сина та нашої родини!”, — написала жінка.
На сьогодні Кіріл уже переніс дві операції. Попереду — завершення реабілітації і, як сподівається родина, повернення до активних тренувань. Два уламки залишилися в голові назавжди, проте лікарі сподіваються, що вони не заважатимуть життю.
Публічний приклад підтримки Кіріла Ілляшенка — це нагадування, що робота депутатів не обмежується лише стінами Верховної Ради. У ситуації, коли допомога була питанням життя дитини, Олександр Качура не залишився осторонь. І саме така небайдужість дає родинам силу проходити найтемніші етапи війни.