Якщо донор благодійно здає 40 доз крові або 60 доз плазми, він отримує право на звання Почесного донора України, а відтак – на пільги, гарантовані законодавством, та пільги, прийняті місцевими радами. У Сумах Почесних донорів шанують, як ніде, тому додатково до загальнодержавних пільг їм видають допомогу на оздоровлення, також почесні донори мають право безкоштовного проїзду в муніципальному транспорті та знижку при оплаті комунальних послуг.

Звичайно, здають компоненти крові благодійні донори зовсім не для цього. Але почесне звання і пільги свідчать про те, що їх багаторічний подвиг і врятовані ними життя не забулися, що донорів поважають і цінують, що їм вдячні. Тому момент отримання звання Почесного донора для них – особливий.

У березні в СОЦСК проходить вручення посвідчень Почесного донора. Цього разу його отримали 18 жителів області, більшість з яких – сумчани. Нам вдалося поспілкуватися з кількома Почесними донорами і дізнатися, як вони йшли до цього звання.

Працівнику ПАТ «Сумихімпром» Олександру Шаповалу посвідчення Почесного донора вручили в урочистій обстановці, під час благодійної акції, яку проводив донорський рух NOVA KROV. За останні 10 років Олександр встиг 73 рази здати плазму крові – і планує продовжувати цю справу і далі.

“Стався нещасний випадок з сином мого товариша, йому потрібно було переливання крові і я був одним з донорів, – розповідає Олександрпро те, як прийшов до ідеї благодійного донорства. – Після цього, коли дитині стало краще, це стало гарною традицією. Це розуміння того, що якісь сумніви, невеликий біль чи страх нічного не значать у порівнянні з врятованими життями та допомогою людям. Тим, хто хоче стати донором, але сумнівається в цьому, я хочу сказати: не сумнівайтеся. Це дуже правильні думки. Ви будете розуміти, що зробили все, що від вас залежить, якщо у вас є здоров’я й ви можете бути донором – обов’язково будьте”.

Катерина Павлівна Харченко здає кров понад 20 років – з перервами на декретні відпустки. Жінка працює на машинобудівному НВО, там стала донором уперше: “Здоров’я дозволяє – адже вона потрібна хворим! Планую разом з колегами здавати і далі. Зараз у нас набагато менше людей, майже вся молодь пішла з підприємства, але «старики» ідуть в бій – бо хочеться допомагати людям. Зараз так багато хворих, у країні війна, всім потрібна кров – як же її не здавати?”

На відміну від попередніх Почесних донорів, для яких їхня місія – це колективна традиція, сумський підприємець та громадський активіст Владислав Діброва прийшов до донорства сам. Розповідає – було цікаво, а ще – відчував це своїм громадянським обов’язком. Здавав тільки кров – так часто, як дозволяли донорські норми і здоров’я. Всього на те, щоб здати 40 доз крові, пішло 9 років. Але омріяна нагорода розчарувала: “Я давно жартома зробив на лацкані піджака дірочку для нагрудного знаку «Почесний донор», який, згідно закону, повинні видавати разом із посвідченням. Але… отримав лише посвідчення досить жалюгідного вигляду. Думаю начальнику управління охорони здоров’я мало б бути соромно ставити на ньому свій підпис. Значка не було зовсім – і як мені пояснили, їх уже давно не видають. Але ж це незаконно! Як донор, я у такій ситуації відчуваю себе недооціненим. Я буду звертатися зі скаргою до управління охорони здоров’я, через яке видаються ці нагороди. А для себе прийняв рішення – доки не отримаю нагрудний знак, кров здавати не буду. Нехай це буде на совісті чиновників…”

Поділитися в соціальних мережах