57-річну Ірину Романовську біда змусила боротися за життя 26-річного сина та фактично ходити з протягнутою рукою. Третій рік її Денис лікується від раку – лімфоми Ходжкіна. Хлопець закінчив Глухівське ВПУ. Лише влаштувався на роботу, як дізнався про страшну хворобу. Жінка відверто розповіла, як тяжко збирає кожну копійку, щоб дати синові надію на життя. Коли хлопчик був маленьким, вони з чоловіком розійшлися. Тож виховувала дитину одна, батько не допомагав. А вісім років тому колишній чоловік помер, тож підтримки чекати нема звідки.

І таких матерів в Україні сотні тисяч.

– На жаль, держава відмовилась від таких, як мій син. Спершу в це не хотілось вірити, але два роки нашого життя довели, що слова заступника Супрун були не обмовкою, не випадковістю. Пам’ятаєте, чиновник сказав: «Це рак, вони всі помруть без варіантів». Мовляв, навіщо витрачати гроші… Програми безкоштовного лікування для нас немає. Безкоштовних ліків – теж. Навіщо витрачати гроші на наше лікування, навіщо підтримка, навіщо? Я питала в лікарів, всі знизують плечима. Увесь цей час лікувалися за пожертви, тільки кілька разів нам дали безкоштовно ліки. А як мені, матері дорослого сина? Не можу сісти і спокійно дивитися, як він гасне. Усі благодійні фонди відмовилися від нас, бо працюють лише з дітьми до 18, так їм вигідніше, маленьких жаліють більше. Я знайшла один фонд, де можна зареєструватися самому, але там 20% від усього, що тобі перерахують, потрібно віддати, – змучено розповідає Ірина.

Вона пам’ятає, як уперше почула діагноз, запитала суму. Лікар обнадійливо завірив, що хімія коштуватиме 3-4 тисячі гривень. «Аж легше стало, – подумала Ірина. – Десь знайдемо». Але коли в реальності заплатили лише за одну терапію 11-12 тисяч, серце завмерло. Де брати такі гроші? Попереду було ще 5 хімій. Жінка працює у «Лінен оф Десна», але зарплати не вистачає. Тричі брала позику на підприємстві, сплачує кредит у Приватбанку. У місті є програма підтримки важкохворих, але дають щороку максимум 5 тисяч. Жінка знає, що депутати облради можуть трохи допомогти, тож ходить до всіх.

– Пам’ятаю, як на початку говорила, що мені просити соромно. Дівчата з роботи взяли мене під руки, стрепенули і сказали: «Який стид! Це твій син. Ірко, якщо ти не підеш, то ми підемо». Тоді я зібралася з силами і спершу пішла на «ТРК», потім по магазинах, по усіх людях, хто де мені казав. Я зверталася до депутатів, у міськвиконком, до підприємців, в газету, написала благання в «Однокласниках». Денис ледь не зомлів. А я кажу йому: «Синочку, дорогенький, прости, але більше не знаю способу, як тебе спасти». Не вірю сама, що потягла це все, не вірю, що жертвами людей зібрала більше сотні тисяч гривень на лікування.

Минув рік, після незначного стабільного стану лімфома знову почала різко прогресувати. Хлопець повторно закінчив 8 хімій. Зараз він приймає терапію в таблетках, щоб, як сказав лікар, протягти час. Але врятувати може тільки високодозована хімія і трансплантація кісткового мозку. Разом це близько 400 тисяч гривень.

– В інституті трансплантації сказали, що операція платна, бо їх ніхто не фінансує. Коштує вона близько 250 тисяч гривень. А високодозована хімія – 140. З болем згадую, як читала про австралійців, які шокувалися тим, що у нас онкохворі люди змушені якось шукати гроші, тоді як у них все повністю оплачує держава, ще й надає психологічну допомогу рідним. А ми з сином сам на сам з бідою.

Допомогу можна перерахувати на карту ПриватБанка: 5168 7573 1196 1827 (Денис Романовський). Телефон мами Ірини Єгорівни Романовської 066-871-21-54.

Джерело: nedelya.info

Поділитися в соціальних мережах