“Сидиш тут, як в “домі пристарілих”. Мешканець Юнаківки пів року живе у гуртожитку для переселенців

Пан Микола виїхав з села Юнаківка, коли його будинок був пошкоджений вибухами КАБів. Більше, ніж пів року він мешкає у сумському гуртожитку для переселенців.

Вдома чоловік звик до щоденної роботи по господарству. Тепер, поділився, важко без діла.

“Ми ж із села. То на город, то ще куди. А тут сидиш, як в “домі пристарілих”.

Пан Микола має інвалідність, пенсіонер. Розповів, що через російські обстріли виїхав з Юнаківки фактично без речей:

“Сидів, випробовував свою долю. Ну не вистачило далі випробовувати. Навколо будинку в мене три КАБи і я вже не рахую, скільки там снарядів прилетіло. І кинув усе: і машина залишилася, і речі. Що встиг взяти – документи і в що перевдягнутися. Залишився без нічого. Що далі мене очікує – я теж не знаю. Живий залишився, ну немає ніде нічого. І що тепер робить, що мені, що йому і всім іншим? Що робить?”.

В кімнаті живуть учотирьох, сусіди виїхали з Білопільської, Глухівської та Хотінської громад.

“Хочеться жити, щоб один жив, а так чотири чоловіки. У кожного свої якісь варіанти, той те любить, той те. Так що я звикнути не можу. Прилаштуватися можу, а звикнути ні”.

Восени пан Микола хотів повернутися додому. Їздив рейсовим автобусом. Але залишитися не вийшло.

“Все зруйновано. Всі речі, що були в хаті, викинуті, все порозкидано. Повертатися нікуди. У мене гуси залишилися там. Звичайно, немає тих гусей. Так їх поступово, спочатку снарядом побило трішки, потім лисиця поїла. І кіт залишився. Все повипускав і залишив. Тому що везти було нікуди. Привези його, скажімо, у Суми – орендуй гараж, а все ж це платить треба. А за що я заплачу, якщо пенсія в мене 3 тисячі”, – розповів чоловік.

Гуртожиток призначений для осіб похилого віку та людей з інвалідністю, тому його мешканцям надають деякі безплатні послуги.

“Нам постільну білизну міняють і перуть. Обіди привозять гарячі. Ми ж пенсіонери, старики, інваліди. Пообідали трішки, а ввечері харчуємося – пундиків набрали, чаю попили та й все. Тому що готувати не виходить – мужики”.

Чоловік поділився, що на допомогу з відновлення житла не дуже розраховує. Але все одно повернеться додому:

“Що далі робити? Одинокий, немає ніде нікого. Воно все рано чи пізно закінчиться. Але ж спочатку сімейним будуть давати, дітям. А інвалід, пенсіонер – і що мені? Знову по гуртожитках жити? Там у мене город, там моя Батьківщина, і їхати я нікуди не збираюсь”.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ