“Ми – обличчя міста”: історія сумського водія автобуса, який пригощає дітей цукерками, а суперечки переводить у жарти
“Ми – обличчя міста” – каже водій автобуса з Сум Євген Янковий. Чоловік понад 20 років за кермом, нині працює у КП “Електроавтотранс”.
Окрім робочого журналу та графіку маршруту, у салоні автобуса — ще і кошик з цукерками, якими пригощає дітей. Водій каже, це поліпшує настрій пасажирів і створює дружню атмосферу під час поїздки. Про принципи своєї роботи — розказав Суспільному.
“На сьогодні вже багато хто знає нас. Уже вони заходять і такі дивляться, з такими оченятами, що я ж ось прийшла. І ми пригощаємо цукерками. У них теж, і усмішка, і радість, і вони: “Мамочка, дивись, мене пригостили”. Це радує нас, це радує батьків і найголовніше – це радує наших діток у цей час”, – каже Євген.
Пояснює, цей куточок біля водія допомогли облаштувати працівниці підприємства. Вони самостійно сплели елементи декору.
“Оце все ручна робота. Це наші дівчатка з депо, наші працівниці вони нам зробили такий подаруночок. Бо ми озвучили їм, що хочемо радувать діток. Треба ж щось таке тематичне. Дівчатка зв’язали своїми руками. Щоб і нам зручно було. І все-таки тематика підтримувалась українська”, – каже Євген.
Атмосферу у транспорті підтримують разом з напарником.
“Ми напарниками працюємо чотири місяці, з першого дня приходу на роботу. Одне одного дуже добре і давно знаємо. І так склалося, що не обговорюючи ми прийшли в один день влаштовуватись на роботу”, – пригадує Артем Андрієнко.
“Він щось придумав – я зразу за, за, за. Я придумав, він також – за, за, за. Я вихідний, чи він вихідний, ми зідзвонюємось і розказуємо: “Я перевозив діток, вони нам щось говорили. Мене знімали, там ще щось”. Ми постійно – 24 години на зв’язку”, – каже Євген.
Додає, сум’яни знімають на відео його роботу в автобусі – як приклад, та публікують у соцмережах.
“Всі дивуються цьому, ми не розуміємо чому. Тому що це повинні всі так робити, на мою думку, водії. Тому що ми – обличчя міста, комунальне підприємство – має бути все охайно, чисто. Це наша улюблена професія, наше хобі, взагалі все разом”, – каже водій.
Чоловік говорить, одна з особливостей роботи водієм – ранні підйоми. До прикладу, ранок Євгена розпочинається о 3:30.
“Робота в нас теж нелегка: і підготувати автобус, і на рейсі, ви розумієте, пасажири різні є. Які насичуються і енергією, і всім”, – говорить Євген.
Водій каже, за роки роботи навчився стресостійкості.
“Ми вже навчилися розуміти якось людей, бачити їх. Пасажирка от заходе, бачу, що вона налаштована на такий підвищений тон. Щось їй там не сподобалось, чи не так ми під’їхали, чи ще щось. Намагаємося просто зразу перевести все в шуточку – я виправлюсь, я більш так не буду, посміхніться. Вона наче хоче далі продовжувати негатив, але уже трохи з посмішкою, їй трошки незручно, вона: “Та ладно, буває, всі ми люди”. Кожен зі своїми тараканчиками, но вони дуже чудові, ми їх дуже любимо. На нашому рейсі, на нашому автобусі завжди посмішка і чудовий настрій”, – говорить Євген.
На рейс чоловік обов’язково одягає сорочку, а на свята – вишиванку.
“На День міста, на День вишиванки особливо. Щоб цю нашу українську традицію підтримувати і продовжувати її. І щоб дітки наші розуміли, що ми мешкаємо в Україні”
Євген говорить, ще з дитинства розповідав мамі, що буде водієм.
“Хотіла, щоб я сидів в офісі. Ну я все-таки у 2004 році отримав права, потім отримав категорію D. По сьогоднішній день. Були там різні у мене професії, я себе пробував у направленнях різних, щоб зрозуміти, чи воно мені потрібне, чи ні. І дійшов висновку, що все-таки я родився і все моє життя пов’язане з водінням автобуса, так воно далі і буде”, – пояснює чоловік.
Що надихає працювати водієм, каже: “Я бачу рідне місце, де я народився, де живу, де мої діти живуть. І, на мою думку, ми повинні його разом розвивати, робити чистішим, робити таким привабливим, щоб до нас їхали, щоб нас хотіли відвідувати, бачити. Щоб ми гордилися – ми гордимся і щоб надалі гордились нашим містом”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ