На Кролевеччині турки-месхетинці провели молитву з нагоди повернення з полону їхнього земляка
У селі Грузьке на Кролевеччині громада турків-месхетинців зібралася на спільну молитву з нагоди повернення з полону свого земляка Ігоря Біналі Огли. Понад три роки він перебував у неволі. До молитовного заходу долучилися представники духовного управління мусульман України та громадської організації “Рада турків-месхетинців України”.
“Це були найважчі часи для цієї родини, вони поруч з нами, кожний раз ми їх бачимо сумними і підтримка наша тоді і зараз це найважливіше”, — говорить подруга родини звільненого Ігоря Біналі Огли Бахія Шахбазова.
“Я знаю Ігоря вже понад 25 років, відтоді, як я сюди приїхала. Йому тоді було, мабуть, рік і три місяці. Він ріс на моїх очах. Ігор завжди ріс таким скромним, добрим хлопцем. Завжди був, знаєте, у нас є такий звичай серед нашого народу — у дитинстві перевіряють, чи ділиться дитина щедрістю. Він завжди був щедрим, добрим до друзів”, — згадує жінка.
Родина і громада завжди підтримували один одного молитвами, бажаючи Ігорю здоров’я, сили та всього найкращого в новому житті, розповідає рідна тітка хлопця Ґульнара Мірсалова: “Спочатку я, звісно, не повірила, а потім уже повірила, що він повернувся живий і здоровий. Дай Боже, щоб усі наші солдати повернулися, і щоб матері, як ми сьогодні, раділи”.
За традицією громади турків-месхетинців, розповідають її представники, молитви проводять з нагоди важливих подій — народження дитини, придбання житла чи інших благ. Молитву проводять арабською мовою. Віряни просять про мир, безпеку та якнайшвидше повернення всіх, хто нині у полоні або зник безвісти.
Окрім того, на свята місцеві влаштовують спільні приготування страв, одягають національні костюми та збираються разом. Приїжджають гості й з навколишніх міст. Після молитви читають Коран та святкують.
Війна додала значення традиціям і молитвам за мир, говорить Юнус Фазаіров. Говорить, наразі громада ще більше згуртувалася: “З початком повномасштабного вторгнення, звичайно, більшість людей стали дивитися на життя по-іншому і цінувати те, що є. Тому правила ритуалів, звичайно, не змінилися і ми продовжуємо свої традиції і продовжуємо виконувати свої ритуали, з початком війни прибавилося те, що ми більше почали розуміти важливість згуртованості, розуміти ті блага, які у нас є, віддячувати Богу за це і за кожен день. І також, звичайно, ми з перших днів почали просити Бога то молитися саме про мир, про закінчення війни”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ