На Роменщині попрощалися із захисником Геннадієм Споришем
25 липня Коровинська громада провела в останню путь загиблого Захисника України Спориша Геннадія Петровича.
Солдат Спориш Геннадій Петрович, санітарний інструктор медичного пункту стрілецького батальйону довгі місяці перебував у статусі зниклого безвісти. Родина вірила, що станеться диво, але найгірші побоювання підтвердилися – його загибель встановлено офіційно.
Життя Захисника обірвалося 12 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Катеринівка, Покровського району, Донецької області.
Йому назавжди 43 роки…
У червні 2024 року він став до лав ЗСУ, пішов захищати Україну, щоб у дітей було майбутнє. Солдат Спориш Геннадій Петрович, санітарний інструктор медичного пункту стрілецького батальйону був відданим військовій присязі на вірність українському народу та мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищаючи волю і свободу нашої держави.
Він народився в селі Томашівка 20.07.1981 року. У 1998 році закінчив Томашівську середню школу. У пам’яті вчителів і однокласників він назавжди залишиться тихим, спокійним, добрим і щирим хлопцем, який ніколи не прагнув бути в центрі уваги, але завжди викликав повагу своєю порядністю.
Після закінчення школи Геннадій вступив до Путивльського аграрного коледжу, де здобував професію ветеринара. Згодом продовжив навчання у Сумському державному аграрному університеті за цією ж спеціальністю, який успішно закінчив у 2006 році.
Своє життя він пов’язав із працею на рідній землі. Спочатку працював за фахом у селі Червона Слобода, а згодом повернувся до рідної Томашівки, де займався веденням особистого селянського господарства. Він любив свою землю, любив працю, був справжнім господарем, який чесною працею будував майбутнє своєї родини.
У 2012 році Геннадій створив сім’ю. Разом із дружиною Іриною вони виховували двох дітей. Для них він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, надійною опорою та людиною, на яку завжди можна було покластися.
Сьогодні біль цієї втрати неможливо виміряти словами. Без сина залишилася мама. Без люблячого чоловіка – дружина Ірина. Без батька – двоє дітей. Без брата – сестра. Разом із ними сумує вся громада, адже ми втратили добру, щиру й працьовиту людину. Війна безжально забирає найкращих. Вона обриває життя тих, хто мав ще стільки мрій, планів і справ. Але вона ніколи не зможе забрати пам’ять про Героя, який став на захист рідної землі, своєї сім’ї та майбутнього України.