За інформацією директора Сумського обласного центру зайнятості Володимира Підлісного, сьогодні на обліку в регіональній службі зайнятості перебуває 15,3 тис. безробітних (+ 24,4% до цієї дати торік): з них чоловіків – 5,8 тис. (38%), жінок – 9,5 тис. (62%). Кожен третій безробітний віком до 35 років, кожен четвертий – до 44, старше 45 – майже половина.

Яку роботу мали ці люди до того, як її втратили? Кожен п’ятий безробітний донедавна працював у сфері торгівлі, кожен шостий – у державному управлінні або оборонній галузі, 17% із загального числа безробітних трудилися у переробній промисловості, 12% – у сільському, лісовому та рибному господарстві, 8% – у сфері охорони здоров’я.

Що стосується освітнього рівня, то портрет безробітного Сумщини сьогодні такий: вища освіта – 50%, професійно-технічна – 41%, загальна середня освіта – 9%.

– Вражає кількість безробітних з вищою освітою. Коли бачу рекламні ролики наших вишів, складається враження, що вони готові записати до числа студентів будь-кого, хто має гроші. Тому у роботодавців зовсім не виникає бажання брати на роботу їхніх випускників. Нехай такі навчальні заклади визначаться: вони працюють на роботодавця чи просто заробляють гроші?, ділиться думками В.Підлісний. – Переконаний: лави безробітних поповнюються за рахунок випускників тих навчальних закладів, які дають слабкі знання. Втім, якомога швидше слід переглянути навчальні програми, збагатити їх практичними знаннями і навичками. Необхідно, аби студенти, окрім основної професії, отримували додаткові спеціалізації – це дасть їм змогу впевненіше почуватися на ринку праці й чутливіше реагувати на нього. Вкрай потрібна своя регіональна бізнес-школа, що надзвичайно актуально. Але бізнес-інкубатори в кожному виші — це цілком реально вже сьогодні. Якщо ж поєднати ці бізнес-інкубатори з вимогою нового Закону «Про зайнятість», може вийти непоганий результат. Адже закон передбачає безкоштовне стажування студентів останніх курсів на підприємствах, де випускник і роботодавець зможуть придивитися одне до одного.

За словами посадовця, сьогодні всі хочуть на роботу молодь віком 25 років, та ще й зі стажем роботи. А де ж його взяти в такому віці? І тут ми на рівні регіону маємо напрацювати базу для стажування. Отоді підприємство вустами навіть учорашніх випускників скаже навчальному закладу: змінюйте навчальні програми, технології. Тобто сформує соціальне замовлення на спеціалістів. А ми що робимо? В кращому разі мовчки перенавчаємо фахівців, яких 5 років навчала держава. У гіршому – під різними приводами відправляємо їх у центри зайнятості. Ми ж повинні чітко знати, що буде на ринку праці області завтра й післязавтра.

Поділитися в соціальних мережах