На Сумщині масово сохнуть водойми (фото)
За останні роки в Україні збільшилась кількість регіонів із категорією «від нестачі до дефіциту води». Не найкращі перспективи й у Сумщини. Тут пересихають ставки та малі річки, зменшується рівень води в колодязях.
Зокрема, на Глухівщині місцеві рибалки нарікають, що донедавна повноводні ставки в Хотминівці, Годунівці, Слоуті, Березі чи не повністю висохли. Така ж доля спіткала і водойми поблизу Калюжного, у Перемозі, Шевченковому та Землянці. Не вдасться вже порибалити і в Мачулищах Путивльського району та Собичеві на Шосткинщині. Там ситуація аналогічна – на місці ставків потріскана земля або калюжі.
У чому жпричини обміління та пересихання наших водойм?
Уперше за 100 років
Цьогоріч майже не було весняного водопілля – коли в березні та на початку квітня річки наповнюються після танення снігу. До того ж вода не промерзла взимку, а значить – не очищалась природним шляхом. Це може привести до погіршення її якості. Кандидат географічних наук, доцент кафедри прикладної екології СумДУ Валентина Тюлєнєва стверджує, що така ситуація склалася вперше за 100 років. «Клімат дуже змінюється, температурний режим різко підвищився. Коефіцієнт зволоження ґрунту стає все меншим. Наша територія не отримує необхідної кількості вологи. Десна у 2020 році на 70% нижча, ніж зазвичай у цей час. Улітку багато малих річок будуть під загрозою зникнення», – говорить Валентина Олексіївна.
Дощі стануть рятівними
Гідрометеорологи стверджують, що впродовж осінньо-зимового періоду 2019-2020 років у басейнах річок Сумської області склалася вкрай несприятлива ситуація для формування весняного водопілля. Температура стояла вища за норму, опадів мало, а заморозки наступили пізніше строку. До того ж снігові запаси і весняний стік були мінімальними.
«Стійкий недобір опадів в осінньо-зимовий період визначив низьку водність більшості річок. Це спричинить обмежені можливості наповнення середніх та малих водосховищ, ставків. А маловоддя весняного періоду в разі жаркої та сухої погоди влітку (такої ж, як у попередні роки) може призвести до посухи та пересихання малих водотоків», – аналізує начальник метеостанції «Глухів» Сумського обласного центру з гідрометеорології Людмила Макаєва.
Аграрії заробляють – природа втрачає
Стан наших прісноводних ресурсів дійсно перетнув межу ризику. Але винити тут тільки природу не варто, бо людина та її діяльність – не менше зло. А всі негаразди в природі – від людської бездумності. У цьому впевнена директорка «РЛП «Сеймський» Марія Коняєва. Вона говорить: «Сьогодні аграрії садять порівняно невибагливі культури: соняшник, кукурудзу, сою. А чи знали ви, що 1 кукурудза за добу тягне з землі 6 літрів води? А уявіть, скільки її піде на ціле поле за період росту та дозріванання. Підприємці беруть в аренду землі, розорюють прибережні зони, вносять гербіциди, пестициди (через які до того ж масово гинуть бджоли), а восени збирають урожай, рахують прибуток – і все. А про те, як жити на цій землі дітям і онукам, не думають. Законів, направених на охорону навколишнього середовища, видано дуже багато, але на місцях їх, не виконують. А тим часом за рік в Україні пересихає 10 тисяч малих річок».
Землянківці в боротьбі
Побачимо, що відбувається на прикладі села Землянка Глухівського району. Ходять легенди, що колись давно тут протікала судноплавна річка. Дійсно, село знаходиться в низині, схожій на русло. Як стверджують місцеві жителі, у центрі Землянки, ближче до р. Есмань, на старовинних картах була позначена переправа. Тут знаходили різні речі, які це підтверджують.
Місцевий житель Сергій Чубун, еколог за освітою, стверджує, що колись там було чотири ставки: Сливка, Маківське, на хуторі Гута та ще один за лісництвом. На данний час залишився тільки останній. «Недавно ми запускали коптера, щоб подивитися – води нема ніде. Коли був малим, то її було стільки, що жінки прали білизну. Підлітками ми ловили рибу в тих ставках, купалися. А зараз там сухо і потріскана земля», – розповідає Сергій. Старше покоління Землянки добре пам’ятає, як за Радянського Союзу та колгоспу було проведено меліорацію для сільського господарства. З того часу з кожним роком води у ставках меншало. А сучасні аграрії ще й розорюють прибережну зону.
Відтак у колодязях селян мінімум уполовину зменшився рівень води. Раніше погреби весною завжди затоплювало. На нивах зараз теж дуже висушена земля, польові дороги – як асфальт.
Жителі Землянки борються за збереження своїх водойм. Буквально пару тижнів назад у них стався черговий інцидент з аграрієм за клаптик берегової землі, який він нещодавно взяв в оренду. Художній керівник місцевого будинку культури Оксана Анісімова розповідає, що саме на цій ділянці знаходиться старовинне русло струмка Цвіт, описаного ще етнографом Пелагеєю Литвиновою-Бартош. Цей зникаючий струмок впадає в єдину поки не висохлу водойму Землянки. «По закону цю ділянку можуть засівати тільки травами. Та одного дня ми побачили, як на місце засохлого болотця почали заїжджати трактори, сівалки з кукурудзою. Зрозуміли, що це місце розорють, а клаптик екологічно чистої землі засіють кукурудзою, оприскають хімікатами, які з дощем стечуть до ставка. Поруч наші хати. Ми зупинили техніку. Стерегли та чергували вночі, щоб трактори не виїхали. Багато людей піднялося. Навіть старенька бабуся з паличкою стала перед трактором і сказала: «Переїдь мене, я своє життя віджила, а дітям тут ще жити!» – розповіла пані Оксана. Так землянківці відвоювали цей клаптик землі. Але чи надовго?
Громадський активіст з Путивля Ольга Бутова стверджує, що за законом аграрії не мають права обробляти 50 м від прибережної зони. Але розорювання заплавних лук та прибережних захисних смуг річок Сейм, Клевень та Есмань стало нормою.
Вирубка лісу
Ліси – це легені планети. Наповнені деревами, лишайниками та мохами, вони діють наче губки – усмоктують густу конденсацію в повітрі та віддають її ґрунту, звідки вода починає свій шлях у річки. Але і ліс у нас вирубують бездумно! Лісничий Глухівського держлісгоспу Борис Кривошеєв стверджує, що в підпорядкованих ДП лісових господарствах таких проблем немає: «Якщо ми вирубали, наприклад, 65 гектарів лісу, то ці ж 65 і засадили молодняком».
Але ж дерева за рік-другий не виростають…
У всьому має бути баланс
Старший науковий співробітник Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» Сергій Панченко впевнений, що річки відображають стан природокористування всього басейну: його залісненість, розораність, заболоченість. «Якщо говорити образно, то так само, як люди живуть від зарплати до зарплати, так і річки існують за рахунок балансу. Нам легше, бо можемо взяти у кредит. А річки позбавлені такої можливості. Потрібно бережливо і обґрунтовано використовувати воду, щоб її джерела не пересихали. Про це складно домовлятися, але водою хочуть користуватися усі», – говорить він.
С. Панченко також припускає, що не існує двох однакових річок і не має двох однакових причин їх пересихання. Наприклад, Есмань (притока Клевені) – це не та річка, яка пересохне першою, бо в її водному балансі істотну роль відіграють виходи глибоких підземних вод, а не лише опади. А в Сейма менше шансів, аніж у Десни, яка повниться з півночі, де опадів більше.
На порозі катастрофи
Експерти прогнозують, що подальше пересихання річок і різних водойм може призвести до водного дефіциту. Адже Україна має один з найнижчих у Європі показників забезпечення H2O. І якщо не вживати ніяких заходів, то вже за 20-30 років ми питимемо імпортовану воду.
Пасічник із Землянки Сергій Рубаник говорить: «Відомий проповідник Ігнатій Брянчанінов казав, що «першою книгою в Бога є природа, а другою – Євангеліє». А людина перестала рахуватися з природою, іде проти неї. Вирубка лісів, бездумне розорення прибережних ділянок землі і внесення гербіцидів, меліорація… Заради наживи нищаться унікальні природні ландшафти. Звичайно, водойми будуть пересихати. Бо вони живі і відчувають».