У Білопіллі, на Сумщині, презентували переписну книгу Білопільської сотні 1673 року. У ній — дані про людей, які жили у Білопіллі й поблизу нього у той час, і переїжджали сюди.

Упорядниками книги стали історики з Києва — Олександр Алфьоров та Олександр Різніченко. Працювали над нею близько двох років, говорить Олександр Різніченко.

“Звичайна людина може знайти там свого пращура, припустимо 10 чи 12 поколінь назад. Дослідити відповідно свій зв’язок з джерел, які є в Україні. Пройти цей шлях від себе й першопоселенця. Знайти, звідки вийшов його пращур, якщо пощастить, безумовно”, — сказав він.

“1673 рік — рік непростий, тому що він фіксує переселенців, які були виведені Фомою Федоровим, Осадчим, першим сотником. Московська держава на той момент вирішила створити перепис тих, хто прийшов, тому що часто кріпосні, які мешкали в Московській державі, намагалися втікати від цих поміщиків і видавати себе за українців. І тому було, щоби зафіксувати тих, хто прийшов, їх переписали”, — зазначив він.

Відповідно в самому переписі Білопільської сотні, каже Алфьоров, це зафіксовано: “Ім’я, по батькові та прізвище господаря сім’ї, його діти чоловічої статі або родичі, брати, шурини. Разом із тим записано, звідки людина ця походить, де він народжений. Це — перше місто і звідки він вийшов на Білопілля”, — говорить історик.

За словами Олександра Алфьорова, переписна книга — факти про мешканців Білопілля, Річок і Ворожби. У деяких випадках, говорить він, за книгою можна встановити генеалогію п’яти поколінь, починаючи від другої половини XVII століття. сім’ї, їх — обмаль. На сьогодні відомо, окрім Білопілля, ще кілька міст, які ми теж будемо публікувати”, — сказав він.

“Ми приїхали з Сум, спеціально на презентацію цієї книги. Наш родич — звідси родом. Це його мала батьківщина. У цій книзі є навіть прізвище його предків. Думаю, ця книжка у нього буде. Ми її подивимося. Почитаємо про те, звідки прийшли люди сюди, як тут розвивалася наша держава. Коли нам казали, що буде виступати Тарас Компаніченко, це було іще однією галочкою, чому ми поїдемо”, — розповіла відвідувачка заходу Лариса Дорошенко.

“Прогалини заповнюються. Усе якось структурується після цієї розповіді. Цікаво було, що ота московська писарська практика, що без прізвищ українських залишали, а тут зафіксовано в триєдиному, так скажемо, — ім’я, по батькові і прізвище, в історії нашого краю, і в історії писарства. Це мені було цікаво”, — сказав відвідувач заходу Олексій Дорошенко.

“Я взагалі люблю історію. У мене було багато матеріалу з історії Білопілля. Однак в один момент, коли я від’їжджала, тека зникла. У мене є книга, яка випускалася раніше, теж переписна по Білопіллю, кілька років тому вона випускалася. Мені цікаво знати всю історію нашого міста. Я народилася не тут — у Грузії. Батьки мої звідси”, — каже відвідувачка заходу Валентина Лабунець.

Книгу видали накладом у 700 примірників. Її передали до Білопільської бібліотеки імені Олександра Олеся. Там охочі можуть придбати собі примірник.

Джерело: suspilne.media

Поділитися в соціальних мережах