Горюни – це субетнос, який з’явився на території нинішнього сумського Полісся у 16-му столітті. У Новослобідській громаді горюни живуть й до нині. На фестивалі побувало й Суспільне.

У Новій Слободі влаштували кілька локацій з фотозонами. Одна з таких – від мешканців Червоноозерського старостинського округу.

“Привезли от – наші кізоньки, пшеничка наша, що вродила цьогоріч. У нас у цьому році врожай великий. Там бичечок – ми теж вирощуємо, м’ясо даємо”, – розповідає учасник фестивалю Юрій Вознюк.

Також є п’ять куренів, де гостей фестивалю пригощають відвідувачів автентичними стравами горюнів.

“Картопляники із капустою, клинушки давні на соді, на старокваші слобідській, млинці з сиром домашнім. Все смачне, свіже. Медок свій. Старовинні слобідські рецепти. Від бабусь та мам передавались”, – розповідає учасниця фестивалю Надія Калінкова.

Готують у Новій Слободі за давніми рецептами й напої.

“Чай горюнський – мазівський звичайно, він – найсмачніший. Дуже заспокоює, такий приємний аромат і смак”, – говорить відвідувачка фестивалю Катерина Конюх.

“Багато років тому сюди багато їздили у села, де були осередки цієї культури та збиралися матеріали, потім вони розбиралися у музичному плані. Вчили ці матеріали з музичною школою, з ансамблем “Ярославна”. І ось тепер у нас є такий здобуток, наш скарб, саме ноти горюнської культури, горюнських пісень”, – розповідає артист народного колективу “Ярославна” Ігор Ломака.

Марина Дядкова вишиває рушника за зразком своєї прабабусі-горюнки.

“Горюнська культура, горюнський візерунок. У мене прабабуся вишивала, а я це роблю за її зразком. Вони дрібні та взагалі вони дрібно вишивали, а я це роблю крупніше”, – говорить учасниця фестивалю Марина Дядкова.

Проводили також майстер-класи, де можна було приміряти на себе роль – прялі.

“Вирішила долучитися до такого мистецтва – прядіння, але з’ясувала, що це досить складно. Це така робота тут потрібно працювати й ногою, й рукою, та ще й думати, щоб все було правильно. І з першого разу звісно не вийшло, оскільки там вовна трішки пішла не так, як треба, але завдяки майстер-класові далі вже навчилася і в принципі, можна займатися”, – розповідає про свій досвід відвідувачка фестивалю Наталія Гоголь.

Начальниця відділу культури Новослобідської громади Тетяна Лучанінова розповідає, що горюни – це субетнос, він унікальний на Сумщині: змішаний із білоруським, російським і українським.

“Кажуть, що є багато легенд, чого воно так вийшло. Хтось каже, що сюди з’їхалися люди й своєю культурою поділилися, і ось такий субетнос народився. Особлива мова, особлива гастроспадщина, особливий фольклор, якого немає ніде на Сумщині”, – говорить Тетяна Лучанінова.

У другій половині дня стартував п’ятигодинний марафон від колективів із чотирьох областей України: до Сумщини на фестиваль горюнів приїхали гості з Чернігівської, Полтавської та Донецької областей.

Поділитися в соціальних мережах