На Сумщині визначили переможців обласного літературного конкурсу

Попри складний час культурне життя на Сумщині триває. Завершився обласний літературний конкурс “Слобожанщина”, який Сумська обласна організація Національної спілки письменників України провела вже вдруге.

Авторитетне журі у складі відомих письменників на чолі з головою Сумської обласної організації НСПУ, поетом, літературознавцем, кандидатом філологічних наук Сергієм П’ятаченком розглянуло усі надіслані на конкурс роботи.

За результатом підрахунку голосів журі визначило 12 лауреатів обласного літературного конкурсу “Слобожанщина” та відзначило їх дипломами Сумської обласної організації Національної спілки письменників України відповідного ступеня.

Прикметно, що серед лауреатів багато творчої молоді, яка дбає про українське слово, відкриває нові творчі горизонти, утверджує українську літератури на теренах Сумщини, пише Літературна газета.

Вікторія ГУЛА,

м. Суми, асистент кафедри внутрішньої та сімейної медицини навчально-наукового медичного інституту Сумського державного університету.

Прорости

Три весни вже розіпнуті на хресті.

Сірість буднів об’єднана в світлотінь.

Відректися від тебе є сто причин.

І одна, лиш одна – не піти від тебе.

Подих котиться колами по воді.

В душу дивляться очі нічних котів.

Розкажи мені, сонце, як тобі

Тиснуть груди кайдани зболілих ребер.

Мрії – навпіл, а ночі на самоті.

Гнів оскомою ліг на нерви-дроти.

Кинь зернину у землю, щоб прорости

Жовтоквітом веселим між синіх стебел.

Там, де ворон не схоче й кісток нести

Небом сунуть свинцеві важкі кити

І лягають на тіні очеретин.

Відректися від тебе є сто причин.

Але що за життя в чужині без тебе.

Лілія ВІНГРАНОВСЬКА (Лілія ПОЛИВОДА),

м. Суми, Сумський ЗЗСО I-III ступенів №2 СМР, 11 клас.

***

достиглі яблука попадали додолу

то сипались зірки з Волосся Вероніки

під чорним небом фіалкові матіоли

ти ще така мала – а вже така велика

спіраль дурних думок закручується туго

ти синіми сльозами поливаєш квіти

– це я синонім суму я прообраз туги

мені нема заради чого далі жити

в хитросплетінні кущових троянд і хмелю

зринають в пам’яті щоб зникнути навіки

присвячені тобі сонети і ронделі

ти ще така мала – а вже така велика

і місто спить твоє в міцних обіймах повні

і вірний пес твій вірно жде тебе на ліжку

– я – яблуко гниле зсередини і ззовні

– не переймайся – я усе гниле обріжу

і забуяєш цвітом ніжно-білих лілій

і обважнілі стулиш стомлені повіки

зірвалося і впало яблучко дозріле

ти ще така мала – а вже така велика

Ірина РАДЧЕНКО,

м. Суми, учитель української мови й літератури та німецької мови й зарубіжної літератури.

***

Іду в безлюддя, де отерплий терен –

мов очі зачарованих косуль,

що п’ють із неба темряви дейтерій,

невипрядену прану праматерій

і світла сум.

І ловить птах-ласун

зелені ноти в синьому легато.

Заплющу очі – світло крізь загати

пливе, лоскоче, пагони пуска,

суцільне і подільне, мов луска

рибини інь.

Сипка сміється рінь:

ще трохи – і сліди вже буде стерто.

Обіч шляху хитнеться лиш бур’ян –

рибину інь ковтне рибина янь.

І плесо притуливши, мов люстерко,

на струнах візьме паузу Боян.

І схопить вітер, щоб не бути всує,

безсоння слів. І тиша колапсує.

Я стану терен, птаха і бур’ян.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ