На сумському “Електроавтотрансі” – більше 20 “службових” весіль
Романтичну історію кохання Ігоря Перепелиці та Тетяни Ступницької, які працюють на КП СМР «Ектроавтотранс», читачам з усієї України розповіла Gazeta.ua.
3 жовтня в Сумах зареєстрували шлюб 54-річний Ігор і 49-річна Тетяна. Обоє – водії: чоловік — на автобусі, жінка — на тролейбусі.
— Я вже років сім, як розлучений. Маю дорослу доньку. А Таня вдова — її чоловік загинув, — розповідає Ігор Володимирович. — Жили в приватному секторі. Разом їздили на роботу тролейбусом-підвозкою. Я на той час мешкав зі старенькою матір’ю. Торік навесні вона вже навіть із хати вийти не могла. Пожалівся Тані, що самому важко справлятися з городом. Тоді якраз треба було садити помідори. Таня допомогла вибрати сорти розсади. Томатів уродило багато. Попросив її допомогти з консервацією. Мама говорила: “Хороша жіночка. Бережи її”. В середині жовтня в матері стався інсульт і вона злягла. Був потрібен постійний догляд, їй треба було робити уколи. Я працював у першу зміну, Таня — в другу. Знову звернувся до неї по допомогу. Таня і на ніч залишалася біля мами. Вона померла 7 грудня. Таня була поруч.
Тетяна Супницька переїхала жити до Ігоря Перепилиці.
— Торік у квітні в Тані був день народження. Їй друзі побажали знайти хорошого чоловіка. Вона жартома відповіла: “Скоро так і буде”. Хоч на наші стосунки натяку не було. Але так склалося, що восени переїхала до мене. В її хаті живе менший син із дівчиною. Старший одружений, мешкає окремо, — говорить Перепилиця. — Таня — позитивна, гарна жінка й господиня. Цієї весни я вирішив, що маємо оформити стосунки офіційно. До цього спонукала ще й начальниця. Коли просив відпустку на один період із Танею, питала: “А чого це вам треба брати разом? Що ви — чоловік і дружина? Де ваші узаконені стосунки?” Коли з Танею після роботи верталися додому, сказав: “Щось мою начальницю не влаштовує наш сімейний стан. Так що будемо одружуватися”. Сказав жартома, та все перейшло в серйозну справу.
Тетяна Михайлівна й Ігор Володимирович подали заяву до РАГСу в серпні.
— Але того місяця вільного часу для реєстрації не було. Повторно прийшли у вересні — знову така ж ситуація. Записалися на початок жовтня, щоб встигнули одружитися до Покрови. Хотіли, щоб усе пройшло добре. Купили обручки. Нам сподобалися не заокруглені, а плоскі. Потім зайшли в бутік, щоб придбати Тані сукню. Було кілька варіантів. Врешті вибирали між червоною і синьою. Зупинилися на останній. Синій колір гарно пасує до голубих очей Тані. Підібрали туфлі в тон сукні. За все платив я. А Таня мені купила брюки.
Реєстрацію шлюбу запланували на 14:00.
— Таня вранці зробила макіяж і зачіску. Потім по нас заїхала “десяткою” її подружка Маргарита. Вона і мій товариш Андрій стали нашими свідками. На реєстрації шлюбу були вчотирьох. А в ресторані гуляли 15 осіб. Орендували в “Ельфі” окремий зал. Серед запрошених були рідні, сусіди, друзі й моя начальниця. Вона спіймала букет Тані. Пожартувала: “Тепер шукайте мені нареченого”. На роботі дали три дні відпустки. Під час наступної плануємо влаштувати весільну подорож. Поїдемо в Єгипет або Туреччину.
— Живемо в половині будинку моєї матері, — продовжує Ігор Перепилиця. — Плануємо зробити ремонт. Хочемо перепланувати житло так, щоб була кухня-студія. А на горищі обладнаємо кімнату для гостей.
До слова: сумське ДЕПО може претендувати на звання найромантичнішого, адже у колективі налічується понад 20 пар та навіть є цілі династії, серця яких об’єдналися та продовжують битися в унісон саме завдяки роботі на підприємстві.