Надія є: як вчителька з прикордоння виховує переможців обласних олімпіад з англійської
У сім’ї вчителів Самотоївської школи 8-го серпня 1964-го року народилась Надія. Мама Октябрина Мусіївна Давиденко була вчителькою англійської мови, а тато Семен Іванович викладав українську мову і літературу. Дівчина добре навчалась без особливої наполегливості. «Батьки-вчителі вдома не «користувались» своїми положенням і окремо зі мною не займались. Всі, на той час, вважали, що нам достатньо надавала знань саме школа» – згадує Надія Семенівна.
Отримавши повну загальну середню освіту, Надія не мала чіткого визначення подальшого життєвого шляху. Але з пакетом документів абітурієнтка самостійно попрямувала до Сумського педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка. Поріг вишу дівчина переступила вже з наміром вступати на філологічний факультет. «Завжди захоплювалась татовим методом викладання свого предмету. Він ніколи не переказував тему уроку слово в слово з підручника, чи методички. Своїми словами Він міг донести матеріал у форматі цікавої історії чи, навіть казки. Саме тому у 1981- му я вирішила піти на філолога» – захоплює своїми спогадами пані Надія – «Коли підійшла до аудиторії де стояла нескінченна черга, виявилось, що то були саме ті, хто мріяв викладати українську мову і літературу. Чергу я, звісно зайняла…Раптом із сусідньої кімнати вийшла приємної зовнішності, доглянута, красиво одягнена жінка і запитала: «Хто на іноземну мову?». І я, наче під гіпнозом попрямувала за нею» – з посмішкою згадує вчителька – «Виявилось, що то було моє покликання».
Того року на одне місце на факультет іноземних мов претендувало п’ять абітурієнтів. Надія успішно склала іспити і стала студенткою педагогічного інституту. «Знання з англійської на рівні сільської школи, у мене були хороші. Але ж моїми одногрупниками були більшість міські випускники. Основна частина з них поглиблено вивчали англійську і свідомо обирали майбутню професію. То ж мені довелося докладати зусиль і старанно вивчати англійську мову. Коли мої однокурсники відвідували у вільний час дискотеки та вечірки, то я собі цього дозволити не могла – вчила мову».
Після закінчення вишу Надія Семенівна отримала направлення до села Рубанка Недригайлівського району. Рік викладала англійську у місцевій восьмирічці. Потім з’явилась можливість працевлаштуватись у Краснопільському районі. То було село Глибне. 1990 – 1997-ий роки пані Надія згадує з особливим теплом. Того часу Вона була вихователькою дитячого садочка у рідному селі Самотоївка. «Мені дуже подобалось працювати з дітками, хоч це і не було моєю спеціальністю» – спогади викликають добру посмішку в очах пані Надії – «Я б, напевне, там і працювала, якби заклад не закрили. Я була вже безробітною, коли отримала пропозицію взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади викладача англійської мови у Краснопільській гімназії. Так з 1999-го року я є частиною гімназійної родини».
Не одне покоління випускників гімназії якістю знань з англійської мови завдячує саме Надії Семенівні Якубі. За час викладацької діяльності у цьому закладі пані Надії у гімназії запрацювала Програма обміну майбутніх лідерів FLEX. «Це програма культурного обміну Бюро у справах освіти і культури Державного департаменту США, яка адмініструється в Україні організацією Американські Ради з міжнародної освіти (American Councils) за підтримки Міністерства освіти і науки України. Програма надає школярам стипендії, які дають їм змогу подорожувати до Сполучених Штатів, навчатися в американській школі протягом одного академічного року і проживати у американській родині» -згадує вчителька – «Першим учасником цієї програми став Голуб Сашко. На початку 2000-х дев’ятикласником, Він виборов третє місце на обласній олімпіаді з англійської мови. З Сашею зв’язались представники Держдепартаменту США і запропонували прийняти участь у програмі FLEX. Хлопець порадився з викладачами гімназії. Всі підтримали учня. І ми з ним розпочали ретельно готувались, вишукуючи різні джерела поза освітньою програмою. Рік Олександр проживав у американській родині і навчався у Америці. У гімназії він отримав титул «Голуб Миру» і став початківцем цієї доброї гімназійної традиції. Це стало ще одним вагомим аргументом для якісного вивчення англійської мови у Краснопільській гімназії. Згодом Корпус Миру запропонував нашому закладу співпрацю з волонтерами-викладачами англійської. Так у нашій гімназійній родині з’явився Еван Брукс. Він своєю харизмою захоплював учнів своїм викладанням англійської мови. Рівень знань наших учнів з цієї дисципліни ще підвищився. Майже щороку наші учні посідали призові місця у цих обласних перегонах з англійської. Свого часу Віталію Акименку не вистачило одного балу до найвищої сходинки серед одинадцятикласників області. Ми раділи нашим перемогам і пишались досягненнями наших гімназистів. Чимало наших вихованців проживали в США, а волонтери-викладачі радо їхали у родини наших учнів.
Щодо минулорічної олімпіади, то це щось особливе. По-перше у серпні я вже досягла пенсійного віку. По-друге, складна ситуація в Україні, жахливі обстріли прикордоння. Всі ці обставини не найкраще впливають на освітній процес. На районному рівні олімпіада не проводилась. Традицію Краснопільська гімназія порушувати не хотіла і вирішили представити без попереднього відбору нашу обдаровану і наполегливу Діану Придатко. До речі, минулого року вона брала участь конкурсі наукових робіт англійською мовою у Малій академії наук. За тему Діана обрала вивчення впливу лексики на сприйняття світом війни в Україні. Я, звісно, допомагала своїй старанній учениці, але Діана багато працювала сама. проводила дослідження у закордонних ЗМІ. Як у них називають Україну, війну, агресію росії. Свою роботу Діана захищала теж англійською і виборола почесне третє місце. То хто ж, як не вона могла представляти наш заклад на обласній олімпіаді з англійської мови? Спочатку дівчина не надто зацікавилась пропозицією, посилаючись на зайнятість. А згодом вирішила спробувати себе з англійської на рівні області. Розпочалась ретельна підготовка. Готувались лише в онлайн режимі у програмі ZOOM. Знаходили оптимальний для обох час і працювали. Виконували завдання попередніх олімпіад. «Підтягли» граматику. У тому, що без призового місця ми не залишимось, я була впевнена, а от, що посядемо перше, я, навіть, не думала.
Далі планувалась участь Діани у всеукраїнській олімпіаді з англійської мови та літератури, але, на жаль, вона не відбудеться…Моя учениця, мріяла випробувати себе на всеукраїнському рівні, то ж засмутилась. Але я впевнена, що у Діани попереду багато перемог і творчих звершень. Вона до цього готова. Діана наполеглива, трудолюбива, вмотивована, обдарована, має потужну підтримку родини. Адже її бабуся приводила на заняття з англійської мови ще з початкової ланки школи». Після короткої паузи Надія Семенівна підвела підсумок своєї розповіді: «Я вже досягла пенсійного віку і маю право на відпочинок. Але я також маю бажання, наснагу і можливість ділитись з дітьми своїми знаннями. Нелегко було нам, особливо вчителям старшого віку, освоїти тонкощі онлайн навчання. Та я впоралась, завдяки підтримці колег та учнів. З нашими талановитими та наполегливими учнями працювати, то є задоволення. Ще мені, наче якась нагорода, пощастило побувати на Мальті…Цю можливість дітям нашої громади республіка Мальта організувала групі з десяти дітей. Умовою був супровід вчителя англійської мови. Зі мною було проведено ретельну співбесіду англійською. Так ми мали незабутній тиждень на острові. Активно та змістовно проводячи час ми удосконалювали англійську, долаючи мовний бар’єр у громадських місцях. Було весело… Я ще раз переконалась, що наші діти неймовірні»
І. Загорулько, газета “ПЕРЕМОГА”
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ