“Нас розмістили на різних поверхах, щоб не плутали”: Як сестри-близнючки працюють у сумській лікарні (відео)
Працюють разом, але на різних поверхах, та інколи втрапляють у казусні ситуації. Так розповідають про свою роботу сестри Нагорні з Сум. Й Анастасія, і Ксенія – лікарки загальної практики. До Дня медичного працівника, який відзначають 20 червня, вони розповіли Суспільному про свої перші три роки роботи.
Анастасія Нагорна розповідає те, як наочно “познайомилась” з коронавірусом. Було це у березні 2020 року, тоді його запідозрила в однієї з пацієнток: “Досвіду лікування таких пацієнтів у нас ще не було. Це був перший випадок саме в місті Суми, не в Сумській області”.
“Сказати, що було не страшно, я так не можу. Звичайно, було страшно. Напередодні нам проводили навчання про те, як вдягати засоби індивідуального захисту, як правильно їх знімати, як поводити себе з пацієнтами, у яких буде підозра на ознаки ГРВІ, і то був весняний, сонячний день. 23 березня, я чітко пам’ятаю цю дату, коли я була черговим лікарем і мене запросили в оглядовий кабінет. І з тих усіх ознак, які пацієнтка назвала, у мене перший діагноз був COVID -19”, — згадує вона.
У поліклініці працює також її сестра – Ксенія – її близнючка. “На перших роках нашої праці в цьому закладі дуже часто плутали нас. І ми на це ніколи не ображалися і навіть зараз, коли вже пройшло кілька років, наші пацієнти, наші колеги звикли до того, що нас двоє, але бувають нюанси, казуси й нас плутають навіть зараз”, — говорить вона.
“Звичайно, плутають, сказати, що ні, не можу, але знаючи те, що може статися такий казус, назву це так, завжди зупиняюся й пояснюю, що вам треба піднятися в 90 кабінет, до Ксенії Олександрівни, і вона більш детально вам пояснить. Усе те, що ви в неї запитуєте”, — говорить лікарка загальної практики Анастасія Нагорна.
Щоб пацієнти не плутали своїх лікарів, адміністрація лікарні розмістила Нагорних у кабінетах на різних поверхах. Прийшли ж сюди дівчата у 2018 році, за розподілом.
“Це було несподіванкою: коли ми йшли на розподіл, ми могли розуміти, що це фарт, це – як випаде карта, але нам казали, що є два місця сімейних лікарів. На той момент це ще називалася 3-тя поліклініка. Ми так подумали, якщо нас доля зводила разом, то чому б разом не працювати? Так і сталось”, — каже Ксенія Нагорна.
Дівчата — лікарі у третьому поколінні. Однак, кажуть, до медицини їх не схиляли. Єдине, що спеціалізацію обрали, не таку, наприклад, як у батька.
“Травматолог – це чоловіча, як так вважаю, професія. Там потрібні чоловіча сила, витривалість, чоловіча рука, чоловічий кулак, як то кажуть. Більш жіночна професія – це все ж таки сімейний лікар”, — розповідає Анастасія Нагорна.