Нащадок засновників села Гамаліївка – вчений зі світовим ім’ям: що про нього відомо
Відомий мікробіолог та епідеміолог, лікар, засновник першої в Російській Імперії бактеріологічниої станції, колега Луї Пастера та розробник вакцини проти сказу. Це Микола Гамалія – нащадок славетного козацького роду Гамаліїв – засновників однойменного села. Головна зберігачка фондів Шосткинського краєзнавчого музею Тамара Крупеня дослідила родовід відомих пращурів та розповіла про цікаві факти з їх життя журналістам ШосткаNews.City.
Займаючись дослідженням козацько-старшинського роду Гамаліїв, який бере свій початок ще з 17-го століття, головна зберігачка фондів Шосткинського краєзнавчого музею Тамара Крупеня зробила цікаве наукове відкриття. Як відомо, члени цієї сім’ї є засновниками села Гамаліївка, але про те, що відомий радянський вчений Микола Гамалія є нащадком славетної родини – мало хто знав. Втім, все по порядку.
«Хочу розповісти про родоначальників цього роду. Одним з них був Грицько Гамалія – шляхтич, виходець з Правобережної України. Його справжнє прізвище – Висоцький», – говорить працівниця музею.
В свій час члени його родини покозачилися, ставши на бік Богдана Хмельницького, та переїхали на Лівий берег Дніпра, де служили у Лубенському полку.
Саме турецький хан Мехмед IV і дав Грицьку Висоцькому, коли той перебував у нього з дипломатичним візитом, прізвисько Гамалія – що означає в перекладі «міцна шия». Судячи по портрету козака, названий він так був невипадково»,- додає пані Крупеня.
Він був міцним, кремезним чоловіком – тому і отримав таке прізвисько від турецького султана.
По поверненні на Батьківщину Грицько та його брати – Андрій і Михайло, вирішили залишити собі ім’я Гамалія у якості прізвища. Грицько Гамалія був відомим державним і військовим діячем 2-ї половини 17-го століття. Служив сотником, дипломатом, полковником, генеральним осавулом, наказним гетьманом. А у 1665 році отримав дворянство. «Але у нього не було нащадків. А ті Гамалії, які згодом «заволоділи» Гамаліївкою, походять від його брата Андрія. У 1690 році він викупив частину займанщини локотського козака Степана Бугая, аби побудувати там млин», – підкреслює головна зберігачка фондів.Син Андрія – Антон Гамалія, теж обрав для себе військовий шлях. Але разом з тим був людиною віроючою – у 1700 році за його кошти було розпочато, а в 1702 р. побудовано церкву на честь мученика Харлампія в слобідці Гамаліївці. «У нього також була велика спадщина, оскільки він був наближений до гетьмана Івана Мазепи. Антон Гамалія займав одну з найвищих урядових посад у Гетьманській Україні – генерального бунчужного», – зазначає Тамара Крупеня.
І коли Іван Мазепа відійшов від впливу Росії і схилився на бік шведів, Антон Гамалія пішов за своїм гетьманом
За свою прихильність до дій гетьмана Івана Мазепи, Антон Гамалія був засланий до Сибіру. Його нащадки також несли службу у козацькій старшині і сповідували ідею автономії від Росії. Втім після скасування у 1764 році імператрицею Катериною II інституту гетьманства, вимушені були обрати для себе інші напрямки діяльності. «Хтось продовжував служити, хтось займався наукою. Але усі члени роду Гамаліїв належали до вищих верств українського суспільства», – зауважила наукова працівниця музею.
Досліджуючи таким чином увесь рід Гамаліїв, Тамара Крупеня дізналася, що у Москві працює Національний дослідницький центр епідеміології та мікробіології, названий на честь відомого радянського мікробіолога та епідеміолога Миколи Гамалія.
Деякі історичні факти свідчать про те, що він є одним із нащадків славного козацького роду – засновників Гамаліївки. «Він народився в Одесі, у 1859 році, в родині відставного полковника. Прикметно, що його дід – Михайло Гамалія, був лікарем і автором монографії про сибірську виразку», – підкреслює головна зберігачка фондів.
Цей факт дає припущення, що схильність до медицини і науки у Миколи Гамалія передалася у спадок від його діда Михайла, який жив у 18-му столітті
У 1880 році майбутній вчений закінчив Одеський університет, а згодом і Петербурзьку військово-медичну академію. У 1886 році разом з Іллєю Мечниковим організував в Одесі першу в Російській імперії (і другу в світі) науково-практичну бактеріологічну станцію.
«На той час досліди з мікробіології були новаторськими – цим мало хто займався і це була дуже «хитка» сфера діяльності. Було багато противників таких наукових досліджень, які насправді мали шляхетну мету – виготовлення вакцини. І Луї Пастер, і Микола Гамалія виступали за профілактику розповсюдження інфекційних хвороб», – наголошує пані Крупеня.
Поглиблював свої знання у галузі бактеріології Микола Гамалія у Парижі, де працював під керівництвом відомого вченого Луї Пастера. Зокрема, вивчав проблему сказу. Так, його стараннями, у 1886 році в Одесі був відкритий перший в Російській імперії пункт щеплення проти сказу. «Окрім того, що він досліджував методи боротьби проти сказу, він працював над розробкою преператів проти холери, чуми та тифу», – зазначає Тамара Крупеня.
Микола Гамалія наголошував, що усі ці захворювання викликані мікробами. І тому, аби їх уникнути, людям потрібно дотримуватися санітарно-гігієнічних норм
До речі, займаючись розробкою питань епідеміології, Микола Гамалія вивчав роль корабельних щурів в поширенні чуми і організував суцільну дератизацію під час спалаху епідемії в Одесі в 1902 році.
Останні роки свого життя вчений присвятив дослідженням в області імунології, вірусології, вивчав грип та проблеми лікування туберкульозу.
«Я була вражена тим, що деякі досліди він проводив на собі. Аби не наражати на небезпеку інших, він спочатку випробовував препарати на своєму організмі», – говорить головна зберігачка фондів музею.
Помер Микола Гамалія у 1949 році у 90-річному віці.
Своїм нащадкам вчений залишив понад 300 наукових праць, у яких описав плани боротьби проти холери, чуми, тифу тощо. Виховав цілу плеяду мікробіологів, які своїми працями та відкриттями уславили ім’я свого вчителя.