Сьогодні, 11 липня, на Алеї Слави у Ромнах попрощалися із молодим Героєм Максимом Ковбасою. Провести його в останню дорогу прийшли рідні, побратими, керівництво громади, священнослужителі, друзі, знайомі, небайдужі мешканці громади.

Максим Олександрович Ковбаса народився 4 червня 2000 року у м. Ромни.

Закінчив 9 класів Роменської школи імені академіка А.Ф. Йоффе, після чого продовжив навчання у Кременчуцькому фаховому коледжі транспортної інфраструктури на «колійника».

Будучи студентом, виявив підприємницький дух і рішучість у досягненні своїх цілей – відкрив власний кафе-бар в м. Кременчук. Але диплом Максим так і не встиг отримати, бо його у 2020 році призвали на строкову службу у Збройні сили України.

Максим Ковбаса проходив військову службу у м. Вінниця на посаді зв’язківця. Під час проходження строкової служби зрозумів, що йому до душі військова справа. Тож, за 2 місяці до початку повномасштабного вторгнення юнак підписав контракт на військову службу.

Спочатку молодий воїн пройшов навчання у Полтаві, далі потрапив туди, де точилися найзапекліші бої з ворогом: Херсон, Запоріжжя, Донецьк.

На війні Максим був у своїй стихії. Мав натуру природженого доблесного Воїна: відчайдушного, непримиримого до ворога. А ще мав гуморний характер, ніколи не боявся складних бойових завдань та нестерпних труднощів солдатського окопного життя. Мав позивний «Ракета», бо був рішучим, цілеспрямованим юнаком, який завжди досягав поставлених цілей.

За час несення служби Максим отримав шість контузій, лікувався, але завжди повертався до побратимів на фронт.

Навесні 2024 року Максим перевівся до складу 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Служив оператором-радіотелефоністом розвідувального відділення.

За зразкову військову службу та високі показники у службовій діяльності Максим Ковбаса неодноразово нагороджувався Грамотами та Подяками командуванням бригади, батальйону та частини. Але найголовніша з них – відзнака Міністра оборони України «Лицарський хрест», видана 4 червня 2024 року, в день народження Максима за проявлену виняткову хоробрість в умовах з ризиком для життя. Цю нагороду Захисник отримав на День Конституції України.

Разом із оборонцем на позиціях весь час перебував песик на прізвисько «Бам-бас», якого Максим придбав собі як подарунок на день народження. Він був справжнім другом та розрадою для воїна.

1 липня перед виходом на чергове бойове завдання Максим зателефонував батькові, щоб попередити, що не виходитиме на зв’язок, але батько не відповів, бо сам в той час був на бойовому завданні…

Тоді зв’язався із сестрою, перший раз за всю службу залишив контакти побратимів… Сказав, якщо він через 4 дні не вийде на зв’язок, щоб зв’язалися з ними… На третій день невідомості сестра почала бити на сполох, зателефонувала побратиму і почула найстрашніші слова: «Максим загинув»…

2 липня 2024 року під час виконання службових обов’язків старший солдат Максим Олександрович Ковбаса загинув внаслідок мінометного обстрілу противником та атаки FPV-дрона біля н.п. Новоолександрівка Покровського району Донецької області.

Максиму Крвбасі назавжди – 24…

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах