“Не лишайте їх на прив’язі, відпустіть”: історії тварин з прикордоння Сумщини
Виїжджаючи з громад Сумщини, що обстрілюються російською армією, місцеві мешканці часто лишають вдома тварин: собак, котів, худобу і курей, подекуди – не відв`язують і не лишають їм їжі, розповідає одна із мешканок Юнаківки Надія Карпова. Жінка залишається під постійними обстрілами, тому що рятує покинутих тварин.
Юнаківка є центром громади, до складу якої входять 15 населених пунктів. До повномасштабної війни тут мешкали близько 4500 тисяч людей, з них 800 – діти. До кордону з Росією тут менше ніж 10 кілометрів.
Нині з Юнаківки регулярно евакуюються родини. На вулиці, де мешкає Надія Карпова, лишилося менш як 20 місцевих. Переважно, говорить жінка, це люди похилого віку. Сама Надія, що 25 років живе в Юнаківці, лишається тут через покинутих односельцями тварин.
“Ось уже нашу вулицю вчора обстріляли перший раз, дійшло й до нас. Там далі побило вікна, покрівлі, а на тій стороні вже люди повиїжджали ті, яким зовсім ніде жити, хату зовсім розбили, і вони взагалі виїхали. Усі залишають тварин, ніхто не бере з собою, всі бігають вулицями”.
Виїхавши, господарі залишають тварин на ціпках.
“Воно на ціпку лежить…Ну як так можна? Ну відвяжи, випусти. Я ніч не спала. І зараз у мене нерви. Я сусідку брала: ходіть, я сама боюсь. І друге знайшли в сараї. Одне серед двора знайшли, а інше на ціпку в сараї, як же вони померли голодною смертю”, — додає жінка.
Надія розповідає: нещодавно поховала брата, тепер живе удвох з чоловіком. Говорить: Володимир підробляє електриком, ремонтує взуття, сама жінка інколи стриже односельців. Практично все зароблене витрачають на утримання тварин.
12 собак і 13 котів прихистили вдома, ще приблизно стільки ж опікає на вулицях Юнаківки. Жінці залишили і кіз, одну з них, говорить Надія, довелося зарізати, щоб прогодувати підопічних.
Цього пса разом з котом залишив сусід Надії. Жінка знайшла його майже без свідомості через голод. Щоб потрапити на подвір’ї, пенсіонерці довелося перелізати через паркан. Тепер годують собаку тричі на день.
Пані Марія евакуювалася з Великої Писарівки до Охтирки. Вона не залишила вдома тварин. Її ж донька, розповідає жінка, лишається в селищі, доглядає своїх собак, котів, порося, курей і піклується про тих тварин, яких залишили сусіди.
“Нутрій покидали, тільки ж вони просять…Ті тікають, хто остається – тих просять, щоб порали. Дзвонять їм усі: піди попорай у мене нутрій, піди попорай курочок, попорай собачок. Собачок в основному повідв’язували. Бігають вулицями зграями з нашийниками, ото так”, — розповідає жінка.
До центру перетримки Сумського товариства захисту тварин за два роки повномасштабної війни забрали до 300 собак і котів із зон бойових дій, у тому числі з Донецької, Луганської, Херсонської областей.
Це, наприклад, собаки з Куп’янська, а власницю цього пса, на ім’я Дружок вбили російські військові, — розповідає голова товариства Олександр Сипленко.
“Ми розуміємо, що безпека вашого життя – це пріоритет, але ці тварини з вами жили. Потрібно вжити максимум заходів для того, щоб їх забрати з собою. У нас є форма співпраці з іншими зоозахисними організаціями, які можуть вивезти тварин. Приклади є, коли навіть корову вивезли з сім’єю. Все залежить від того, як люди в своїй душі ставляться до тварин. А якщо все-таки у вас не виходить їх забрати, то не лишайте їх на прив’язі, відпустіть, вони десь знайдуть собі їсти, вони можуть харчуватися гризунами, вони проходять велику відстань для того, щоб прийти до когось, але не залишайте їх”, — говорить чоловік.
Зараз сумські волонтери формують базу опікунів, які лишаються у прикордонних громадах, щоб рятувати і годувати залишених тварин, і допомагають їм кормом, та за можливості вивозять травмованих і наляканих собак і котів з-під російських обстрілів.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ