Округ №161: Хто “взує” головного чоботаря української армії

В рамках проекту “Вибори-2019. Повне оголення” Depo.ua  створює електоральну карту округів. Як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції – про все це в повній версії електоральної карти округів з 1 вересня.

Центр – місто Ромни Сумської області

Опис меж – місто Ромни, Буринський, Липоводолинський, Недригайлівський, Роменський райони, частина Конотопського району

Місцезнаходження ОВК – Роменська міська рада, м. Ромни, вул. Луценка, 3

Орієнтовна кількість виборців – 143 415

Кількість виборчих дільниць – 225

161-й округ – це західна частина Сумської області, яка географічно є більш наближеною до центральних регіонів України і є більш “просунутою” порівняно з віддаленими районами області. Так, відстань від центру округу міста Ромни до Сум близько 100 кілометрів. Тоді як до Києва звідси – трохи більше 200. Подекуди близькість до Києва визначає й тяжіння місцевих мешканців до столиці при здійсненні вибору місця роботи чи вузу.

Довідка: Межі округу, який натепер має №161, можна вважати чи не прикладом стабільності. З 90-х років і до сьогодні, на парламентських і президентських виборах він залишався приблизно у тих самих кордонах і з тим самим центром – у місті Ромни. Єдиний нюанс – до Роменського, Недригайлівського, Буринського та Липоводолинського районів приєднали кілька виборчих дільниць з Конотопського району. Також нумерація округу від виборів до виборів зазнавала змін.

Головною сенсацією округу під час президентських виборів було те, що у третьому турі виборів-2004 за Віктора Ющенка проголосували 93,3% виборців – на такий результат Віктор Андрійович міг сподіватись у найзапекліших осередках боротьби з Януковичем, але ж не на “нейтральній” Сумщині. Але дуже простий – Віктор Ющенко народився і виріс тут, у селі Хоружівка Недригайлівського району. Тож такий результат – прояв почуттів земляцтва.

Під час інших президентських перегонів округ не демонстрував сюрпризів. У 1999 роцітут з невеликою перевагою переміг Петро Симоненко.

У 2010-му вельми продуктивно з виборцем попрацювала Юлія Тимошенко, яку у другому турі виборів підтримали 75%. Тоді як Янукович дещицю не дотягнув до 20%. А вже у 2014 році, під час дострокових виборів, результат Тимошенко виявився значно нижчим – 15,76%. Переможець Петро Порошенко “взяв” майже 60%.

Президентські вибори (межі округу №161)
1999 рік. II тур	Петро Симоненко – 49,14%	Леонід Кучма – 41,89%
2004 рік. III тур	Віктор Ющенко- 93,35%	Віктор Янукович – 4,78%
2010 рік. II тур	Юлія Тимошенко – 75,96%	Віктор Янукович – 18,64%
2014 рік	Петро Порошенко – 59,07%	Юлія Тимошенко – 15,76%

Партійні уподобання роменчан та жителів інших районів округу в цілому співпадають з настроями центральної України. У 1998 році тут, як і на сусідній Полтавщині чи Чернігівщині, панували “червоні” настрої. Щоправда тодішнім уособленням “червоних” тут були не комуністи, а прогресивні соціалісти Наталії Вітренко, яка добре угноїла мізки жителів свого рідного конотопського та кількох сусідніх округів – в тому числі і 161-й. Результату ПСПУ можна було заздрити – 43%! Тоді як комуністи опинились на третій позиції політичного рейтингу з без малого 14-ма відсотками.

Але у 2002 році провідніків комуністичної та соціалістичної ідеологій з усувають національно-демократичні сили, які утримують тут лідерство до теперішнього часу – звісно з певною зміною назв суб’єктів політичного процесу. Тоді, у 2002 році, партія майбутнього президента і уродженця села в цьому окрузі Віктора Ющенка набрала більше 30% голосів. На другому місці опинилась “прокучмівська” “ЗаЄду”, а на 3-му – соціалісти Мороза. Майже 8% взяв тоді і БЮТ.

На наступних виборах БЮТ значно покращив свій результат, взявши другу сходинку з 30,55%. А в 2007-му партія Тимошенко взагалі відтіснила президентську “Нашу Україну” з першого місця, отримавши 46% голосів.

У 2012-му “Батьківщина” залишалася у фаворі місцевих виборців, зберігши свій результат. Тоді як “Наша Україна” в той рік отримала на батьківщині екс-президента принизливі 3 відсотка. Добре “взяли” тоді “УДАР” Кличка та Партія регіонів.

В 2014 році половину голосів навпіл поділили “Народний фронт” та БПП. “Залишками” з “електорального бенкету” 161-округу підживилися Ляшко, Садовий, Тимошенко та Тягнибок.

Парламентські вибори у багатомандатному виборчому окрузі (межі округу №161)

1998 рік	Прогресивна соціалістична партія України – 43.08% Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України “За правду, за народ, за Україну!” – 20.67% Комуністична партія України – 13.79%
2002 рік	Виборчий блок політичних партій “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна” – 31.54% Виборчий блок політичних партій “За Єдину Україну! ” – 22.50% Соціалістична партія України – 18.19% Виборчий блок політичних партій “Виборчий блок Юлії Тимошенко” – 7.66% Комуністична партія України – 6.84%
2006 рік	Блок “НАША УКРАЇНА” – 34.20% “Блок Юлії Тимошенко” – 30.55% Соціалістична партія України – 13.91%
2007 рік	“Блок Юлії Тимошенко” – 45.94% Блок “НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА” – 35.28% Партія регіонів – 5.50% Комуністична партія України – 3.39%
2012 рік	Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” – 44.15% Політична партія “УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка” – 16.51% Партія регіоні – 16.48% Комуністична партія України – 8.19% політична партія Всеукраїнське об’єднання “Свобода” – 5.52% політична партія “Наша Україна” – 3.82%
2014 рік	Політична партія “НАРОДНИЙ ФРОНТ” – 26.46% ПАРТІЯ “БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА” – 25.45% Радикальна Партія Олега Ляшка – 11.98% Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” – 7.98% “Об’єднання “САМОПОМІЧ” – 7.67% Всеукраїнське об’єднання “Свобода” – 5.70% ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ “ВСЕУКРАЇНСЬКЕ АГРАРНЕ ОБ’ЄДНАННЯ “ЗАСТУП” – 4.04%

На виборах 1998 року у місцевого виборця великою популярністю користувалась уродженка сусіднього Конотопу, лідерка ПСПУ Наталія Вітренко. Любов до неї була настільки всеохоплюючою, що її вистачило і аби самій пройти в парламент по конотопському округу, і протягнути через тривідсотковий бар’єр свою партію, й втягнути в Раду свого соратника Володимира Марченка. Саме тут, на роменському напрямку, він і здобув свій мандат, вигравши у прокурора Сумщини Віктора Сухоноса переконливі 20%.

А на наступних виборах, у 2002-му році, провладна “ЗаЄду” змогла протягнути по округу свого кандидата – депутатом тут обрали голову правління державної компанії “Хліб України” Івана Рішняка.

Після “мажоритарної перерви” 2006 та 2007 років, коли вибори відбувалися лише на пропорційній основі, у 2012-му за мандат в Ромнах та окрузі змагались вже зовсім інші персоналії. Тоді у списках претендентів було багато відомих обличь . Серед них був і старший брат екс-президента Петро Андрійович Ющенко. Ющенки, нагадаємо, є уродженцями села Хоружівка, що поряд з Ромнами. Але результат для Ющенка-старшого виявився сумним – земляцької прихильності вистачило лише на 10% підтримки, чого було мало навіть для другої позиції у загальному рейтингу. Другим тоді став відомий на Сумщині бізнесмен Олександр Саєнко, керівник найпотужнішого в окрузі підприємства – Роменського заводу продтоварів. Але Саєнку не допомогла тоді ані благодійність, ані щедрість, ані підтримка з боку правлячої на той момент партії, бо очі всім затьмарила любов до Юлії Тимошенко. І це допомогло взяти в окрузі перше місце вельми сумнівному персонажу з доволі нікчемним бекграундом. 42% голосів і перемогу в той рік отримав висуванець від “Батьківщини” Володимир Шульга.

Належність Шульги до команди Турчинова-Пашинського, які згодом увійшли у адміністрацію президента у якості виконувачів обов’язків голови держави та голови його адміністрації відповідно, обернулася для депутата ще й губернаторством. Недовгим, але дуже яскравим: з підозрами у зловживанні і звинуваченнями у корупції. Володимир Петрович і до цього часу є суб’єктом кримінальної справи, яка кочує з прокуратури до суду і назад і все ніяк не вилиється у реальний вирок.

Депутатство цього діяча також не було довгим, хоч він і примудрився “просуміщати” його до кінця каденції. Під час позачергових виборів у 2014 році 161 округ обрав зовсім іншого представника. А заслуги Шульги виборці оцінили у 8% і четверте місце окружного забігу.

Того разу за депутатство змагалися ще один губернатор Сумщини часів Ющенка Микола Лаврик та боєць АТО, який був поранений на Сході, Олександр Бойко.

Кампанія Бойка була вельми переконливою і успішною, хоча й зовсім не ресурсною – його чорнобілі листівки на зупинках виглядали доволі “бідненько” на фоні яскравих бордів більш багатих конкурентів. Тим не менш Бойко “виходив ніжками” результат у 20,72%, відставши від Миколи Лаврика на менш ніж відсоток. Тим не менш суттєвих порушень на виборах встановлено не було і депутатом від округу став Лаврик, який на момент виборів також був керівником роменської взуттєвої фабрики, яка виконує натепер великі замовлення на спецвзуття для української армії та інших державних та комерційних установ, що мають у тому потребу.

Парламентські вибори в одномандатному виборчому округу №161
1998 рік	Володимир Марченко – 36,65%	Віктор Сухонос -14,58%
2002 рік	Іван Рішняк – 41,70%	Олексій Біловол – 28,23%
2012 рік	Володимир Шульга – 42,70%	Олександр Саєнко – 29,54%
2014 рік	Микола Лаврик – 21,50%	Олександр Бойко – 20,72%

Цілком ймовірно, що у 2019 році Микола Лаврик також спробує вибороти мандат депутата, який допомагає відкривати багато дверей для поліпшення ситуації в тому числі і з працевлаштуванням роменських швачок та чоботарів. Але враховуючи, що популярність Тимошенко на Сумщині є нині доволі високою і має тенденцію до зростання, не можна виключати, що черговий “шульга” з партійним квитком “Батьківщини” знову спробує вхопити свою махлярську вдачу за хвіст.

Джерело: https://sumy.depo.ua/