Пенсійний фонд Сумщини опікується родинами чорнобильців і ділиться історією династії лікарів-ліквідаторів
Напередодні 40-ї річниці трагедії на Чорнобильській АЕС Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області продовжує реалізацію інформаційної кампанії, присвяченої героям-ліквідаторам. Попри щоденні ворожі обстріли та складні виклики сьогодення, відомство не лише гарантує безперебійне фінансування соціальних виплат, а й докладає зусиль для збереження історії про подвиг місцевих жителів.
У Пенсійному фонді наголошують, що їхня сучасна діяльність ґрунтується на глибокій повазі до людей, які в 1986 році захистили світ від масштабної радіаційної загрози.
«Для нашої команди забезпечення виплат та соціального захисту чорнобильців — це набагато більше, ніж просто щоденна робота. Це наша щира форма вдячності, турбота про людей, які віддали своє здоров’я заради майбутнього, і данина глибокої поваги їхнім родинам», — зазначають у Головному управлінні ПФУ в Сумській області.
Медичний щит у зоні відчуження: подвиг родини Бруяки
Загалом у ліквідації наслідків аварії взяли участь понад 400 тисяч українців. Серед них — близько тисячі мешканців Роменщини: військовослужбовці, працівники різних підприємств (МРВ ВС, БДУ-2а, АТП-15948, РКВТО «Талан») та медичних установ. Одним із тих, чия фахова робота врятувала життя тисячам інших ліквідаторів, був Микола Іванович Бруяка.
Він народився 29 травня 1940 року в селі Червоний Ранок на Кролевеччині. Після закінчення Мутинської середньої школи та навчання у Харківському медичному інституті, з 1963 року працював санітарним лікарем Роменської санітарно-епідеміологічної станції (СЕС). Згодом, у 1968–1972 роках, керував Роменським медичним училищем, а протягом наступних майже 30 років (з 1972 по 2001 рік) обіймав посаду головного державного санітарного лікаря міста Ромни.
У період з 21 по 30 червня 1986 року Микола Бруяка очолював п’яту вахтову бригаду санепідемслужби Сумської області, яка працювала безпосередньо в 30-кілометровій зоні відчуження. Головним завданням бригади було недопущення спалаху масових інфекцій в екстремальних умовах. Результат їхньої роботи був еталонним: за час вахти не допустили жодного випадку харчових отруєнь чи гострих кишкових інфекцій серед працюючого контингенту.
Цей подвиг Микола Іванович розділив зі своїми найріднішими людьми. Разом із ним наслідки аварії пліч-о-пліч ліквідовували його дружина Валентина Іванівна (завідувачка бактеріологічної лабораторії Роменської СЕС) та син Олександр Миколайович (лікар-вірусолог Сумської СЕС). Ціла родина медиків стала живим щитом для інших.
Наслідком роботи у зоні підвищеної радіації стала втрата здоров’я. У 2001 році громада гідно оцінила заслуги Миколи Івановича, надавши йому звання Почесного громадянина міста Ромни. Видатний лікар пішов із життя 24 квітня 2013 року.
Соціальні гарантії як фундамент спокою
Сьогодні Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області продовжує опікуватися кожною родиною ліквідаторів, вдовами та ветеранами, гарантуючи їм повний соціальний та матеріальний супровід. В установі підкреслюють, що надійний фінансовий тил є ключовим пріоритетом у їхній роботі:
«Безперебійне призначення пенсій, вчасні соціальні виплати та уважне ставлення до потреб чорнобильців — це наш спосіб гарантувати вам стабільність і матеріальний спокій у ці буремні часи. Ми беремо на себе ці клопоти, щоб ви могли відчувати безпеку».