Пенсійний фонд Сумщини зберігає не лише соцгарантії, а й пам’ять: вражаюча історія кохання ліквідатора з Конотопа
Напередодні 40-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розгорнуло масштабну інформаційну кампанію. Окрім забезпечення стабільних і своєчасних виплат, відомство ініціювало спеціальний цикл розповідей про місцевих ліквідаторів. Мета проєкту — увічнити життєвий подвиг героїв та продемонструвати всебічну соціальну підтримку тих, хто рятував світ від радіації.
Захист і шана: пріоритети відомства
В обласному управлінні ПФУ наголошують, що робота з чорнобильцями виходить далеко за межі суто бюрократичних процедур. Фахівці фонду ставлять за головну мету забезпечити ліквідаторам максимальний комфорт та впевненість у завтрашньому дні.
«Для нас підтримка ліквідаторів та забезпечення їхнього соціального захисту — це не просто виконання професійних обов’язків. Це справа честі. Це наш спосіб створити для цих виняткових людей безпечний простір, де вони відчувають стабільність, захищеність і нашу безумовну вдячність», — зазначають у Головному управлінні ПФУ Сумщини.
П’ять років на межі: історія Тараса Ступака
Одним із героїв проєкту став ліквідатор ІІ категорії Тарас Володимирович Ступак. Він виріс у родині геолога, після строкової служби в армії працював зв’язківцем, а згодом — вогнеборцем у пожежній частині ВСВПЧ-8 міста Конотоп. Звідти енергійного юнака направили на навчання до Харківського пожежно-технічного училища.
Квітень 1986 року кардинально змінив його плани. Те, що мало бути короткочасним відрядженням у зону відчуження, перетворилося на п’ять років важкої служби. Тарас Володимирович прийняв мужнє рішення залишитися на станції штатним працівником. Щоденні виїзди, огляди забрудненої території та постійний контроль реактора стали для нього буденністю.
Почуття, сильніше за радіацію
Саме в умовах постійної невидимої небезпеки ліквідатор зустрів свою майбутню дружину Ніну. Жінка приїхала в Чорнобиль добровольцем, залишивши рідний дім, щоб боротися з лихом нарівні з чоловіками. Знайомство відбулося в лабораторії, куди Тарас після зміни приносив індивідуальні накопичувачі для вимірювання рівня опромінення.
Спільна робота в епіцентрі світової трагедії поєднала їхні долі, і вже у 1992 році, після повернення додому, вони створили сім’ю.
У Пенсійному фонді підкреслюють, що подібні історії є символом незламності, і саме тому держава зобов’язана стояти на сторожі інтересів таких родин.
«Ми прагнемо берегти пам’ять про їхній подвиг так само дбайливо, як охороняємо їхні соціальні права. Ми щасливі щодня працювати для таких людей, оберігаючи їхній спокій і соціальні гарантії», — резюмують представники Пенсійного фонду в Сумській області.