Пережила голод, війну і втрату дітей: охтирчанка відсвяткувала 100-річний ювілей

Життя – як мить, і – ціла вічність. Сьогодні так може сказати рідним, близьким, знайомим жителька Охтирки Лебеденко Ганна Володимирівна, яка 24 грудня відсвяткувала свій 100-річний ювілей.

Цій жінці довелося побачити все: і війну, і голод, і перемогу, пройти через сумні і радісні хвилини життя. Господь розпорядився так, що за прожитих сто років вона побачила найцінніше – народження дітей, внуків, правнуків, які підтримують, люблять свою матір і бабусю.

У такий знаменний і, як сказала ювілярка, найкращий за життя день, її прийшли привітати і родичі, і близькі, і гості. Привітали зі 100-річчям жінку представники мерії, побажавши міцного здоров’я.

Коли позаду 100 років життя, важко описати його одним словом, бо воно – як книжка, яку гортати б і гортати, читати б і читати. Ганна Володимирівна має нелегкий життєвий шлях, була однією із десяти дітей у сім’ї. У 1932 році у роки голодомору після смерті батьків вона потрапила до інтернату для дітей сиріт, а у 1941 році була евакуйована до Бугуруслану (Башкоростан). Ганна Володимирівна також є багатодітною матір’ю, але у післявоєнні роки втрачала своїх дітей у ранньому віці. Працювала кочегаром на буровій тресту «Укрнафтогеологія», при військових частинах та згодом на Охтирській швейній фабриці. Є учасником війни. Наразі ювілярка проживає з сім’єю доньки Наталії.

Вона – одна із тих, яким Господь подарував цілу вічність. І найбільший секрет її довголіття, мабуть, лише у доброму серці, яке навіть через сотню літ не змогло зрозуміти, що таке злість і ненависть, бо за такий некороткий відрізок часу, день за днем не втомлювалося любити.