Перша пересадка серця у Сумах: подробиці і труднощі унікальної події
Унікальна подія для нашого обласного центру: вперше в Сумах у центральній міській клінічній лікарні була проведена пересадка серця. Донор – померла 44-річна жінка зі здоровим органом, який врятував життя іншій людині.
Операцію на базі медичного закладу виконала команда Інституту серця МОЗ України на чолі з кардіохірургом світового рівня Борисом Тодуровим. Від цього ж донора було вилучено і дві нирки. Вже у Києві їх пересадив Михайло Загрийчук – завідуючий відділу трансплантації нирки та гемодіалізу столичного інституту серця.
Як все починалося
Впроваджувати трансплантологію у закладі, за словами директора лікарні Валентини Домінас, почали два роки тому. Шлях був нелегкий, проте нині мають підготовлену команду та відповідну документацію, щоб займатися цим напрямком. «Ми завжди намагаємося впроваджувати щось нове – тож ретельно вивчили можливості участі нашого закладу в розвитку трансплантації в Україні, – розповідає Валентина Михайлівна. – Звичайно, лікарня не має таких можливостей, як великі клініки та інститути. На підготовку у нас пішло півтора року. Зокрема, наші лікарі – трансплант-координатори – пройшли навчання, був вивчений досвід інших закладів, лікарня уклала договір з Інститутом серця. У вересні минулого року у нас вперше було проведено забір органів від померлої людини. Це були дві нирки, які були успішно пересаджені в Інституті серця. На базі лікарні вже відібрано у донорів вісім нирок. І ось нещодавно у нас з’явився донор серця – родичі дали згоду на його пересадку. Фахівці з Києва разом із реципієнтом приїхали до нас, де й була проведена трансплантація. Ми дуже вдячні родичам померлої пацієнтки, які дали згоду на вилучення серця та нирок. Таким чином відразу троє людей отримали шанс на життя! Ми й надалі будемо розвивати цей напрямок. Є великі плани на майбутнє. Наступним етапом має стати забір печінки. А з часом наші фахівці будуть самостійно виконувати такі надскладні оперативні втручання».
За словами медичного директора лікарні Світлани Крячко, у закладі створений консиліум, до складу якого входять досвідчені лікарі (невропатологи, нейрохірурги, анестезіологи зі стажем більше 5 років). «Якщо лікар-невропатолог діагностує у пацієнта кому 3 ступеня, ми перевіряємо, чи немає смерті мозку. Процес складається з декількох етапів, із дотриманням певних часових проміжків. Плюс ще додатково проводиться ряд складних обстежень. Ми виконуємо все, що вимагає законодавча база. При зафіксованому діагнозі смерті мозку про це повідомляють родичам. До цього всі наші зусилля направлені на лікування, проте смерть мозку, на жаль, незворотній процес. Зазвичай, це стосується хворих з інсультами при обширних крововиливах у головний мозок. Як це було у випадку пацієнтки, яка стала донором серця та нирок».
Операція тривала 5 годин
Завідувачка інсультного відділення Олена Кучерявенко, яка є трансплант-координатором, має стаж роботи понад 20 років. За її словами, інсульт – дуже важке захворювання з високою смертністю. «Ми робимо все, щоб врятувати людину, адже спеціалісти володіють усіма методиками лікування інсульту. Із 2014 року при ішемічному інсульті проводимо тромболізіс. Є у нас і нейрохірургічне відділення, яке займається лікуванням геморагічних інсультів. Якщо мозок дуже вражений інсультом, коли хворих привозять у комі, ми не завжди можемо врятувати життя, але робимо все можливе для цього. Людей втрачати дуже важко. Зараз у нас з’явилась можливість і шанс (якщо можна так сказати) дати друге життя людині, якщо вона буде донором і передасть частку себе іншим людям».
Як повідомив трансплант-координатор Денис Устименко, 44-річну сумчанку з інсультом привезли до лікарні ургентно – в екстреному порядку з масивним крововиливом, який був несумісний з життям. Жінка була в комі, знаходилася в реанімації. Була констатована смерть мозку, проведені обстеження, УЗІ всіх органів. Нирки підходили для пересадки, серце також. Воно було здорове! Результати відправили на Київ, щоб там могли підібрати реципієнтів (існує Єдина електронна база, куди вносяться донори та реципієнти). Для серця було обмаль часу, щоб його забрати в Сумах і транспортувати до столиці – тож фахівці приїхали до нас. А ось нирки, які більш «витриваліші», вилучили та забрали із собою.
«Фахівці Інституту серця на чолі із Борисом Тодуровим привезли свого реципієнта, який підходив для пересадки серця, – продовжує Денис Устименко. – Це жінка 58 років із серцевою недостатністю. Її орган майже не працював. Вона була вся в набряках, не могла самостійно пересуватися. Все пройшло успішно. Наші спеціалісти асистували при пересадці органу. Операція по трансплантації тривала біля 5 годин. Коли стан хворої стабілізувався – її транспортували до Києва».
Спілкування з родичами – непроста справа
В Україні посмертне донорство можливе або за згоди родичів, або за прижиттєвої згоди донора. Якщо людина надає прижиттєву згоду, її дані вносять до Єдиної електронної бази, доступ до якої мають трансплант-координатори. У разі, якщо в людини діагностовано смерть мозку, трансплант-координатори звіряють її дані з базою донорів. Потім починається пошук реципієнтів – людей, які чекають на пересадку серця, печінки, нирки тощо. Коли прижиттєвої згоди немає – дозвіл надають рідні померлої людини.
«Найголовніше та й найскладніше в таких випадках – це спілкування з родичами, адже смерть близької людини дуже складна для сприйняття, – зазначає лікар-невропатолог Олександр Школьний. – Особливо, коли це молода людина. На жаль, не всі погоджуються на те, щоб їх померлий родич став донором. Проте в нашому випадку рідна сестра померлої таку згоду надала. Загалом згоду підписує хтось один, але він має право повністю спілкуватися з усіма своїми кровними родичами. Це дуже тяжкий крок для людини. Серед суспільства питання трансплантації викликає різні емоції та думки. Але важливо розуміти, що донорський орган – це нерідко єдиний шанс на життя для хворих, яких неможливо вилікувати іншим методом. Нелегке, але правильне рішення родичів донора – шлях до порятунку чужого життя. Дякуємо кожному, хто з розумінням ставиться до вирішення проблеми!».
Ніна Демидова