Зінаїда Іванівна народилася 17 жовтня 1948 року на Полтавщині. Була молодшою з трьох дітей у родині… Навчаючись у четвертому класі школи, записалася у хореографічний гурток у Будинку піонерів, а з сьомого – вже сама вела шкільний танцювальний гурток. Тоді вона була упевнена, що її майбутня професія буде пов’язана тільки з культурою і вступила на хореографічне відділення училища культури у Гадячі на Полтавщині.

Після закінчення навчання отримала направлення на Волинь. У 1970 році її запросили працювати на малу батьківщину. Вона стала однією з наймолодших методистів з хореографії Полтавського Будинку народної творчості.

Згодом, Зінаїда Іванівна вирушила на Сумщину, у Конотоп, де віддала усю себе дитячій і дорослій хореографічній творчості. У 1972 р.і вийшла заміж і переїхала у Шостку. Працювала керівником дитячого танцювального колективу у Будинку культури ім. Куйбишева. Роботу поєднувала з подальшим навчанням – вступила і закінчила з відзнакою заочне відділення Київського державного інституту культури за спеціальністю «режисура масових заходів».

У Шостці її оцінили як досвідченого спеціаліста і запропонували посаду старшого інспектора по культурі у міськвиконкомі, а згодом вона очолила новостворений відділ культури. Зінаїда Єгорченкова зробила внесок у будівництво та відкриття міської школи мистецтв, музичної школи у колишньому Куйбішевському м-ні, Центральної міської бібліотеки, бібліотечних філій на вулицях Чернігівській, Шевченка, у Лазарівському мікрорайоні.

Саме Зінаїда Іванівна започаткувала нову міську традицію – проведення яскравих масових заходів, театралізованих свят на стадіоні «Свема». Нові за формою, цікаві за змістом, вони нікого не залишали байдужим і надовго запам’ятовувалися глядачам.

«Не можна змиритися з думкою про те, що така людина залишила нас… Її талант в організації і проведенні міських свят, змушував шосткинців і гостей міста сміятися і плакати, пишатися і звеличувати – місто та його людей… Зінаїда Іванівна оберігала кожного культпрацівника, м’яко направляла по непростому шляху створення творчих номерів. Навряд чи глядачі міських концертів усвідомлювали, що захоплення і насолода, які вони відчували, багато у чому їм дарувала ця скромна жінка-трудівниця, яка завжди за лаштунками. Вона як чарівниця, якій підвладно усе, тому й дивувала багатьох відшліфованими до автоматизму рухами виконавців. Жодного зайвого руху, звуку, в усьому до дрібниць відчувалася висока культура. Це було її кредо», – зазначив Ігор Фатун.

shostka.info

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах