Володимир Пилипенко: Україні потрібен власний шлях, заснований на стратегії економічного прагматизму
Якщо думати про майбутнє України, потрібно розуміти: створюватимуть його не європейці й не американці, а лише ми самі. Але поки що ми спостерігаємо зворотну картину: жахливу за своїми масштабами трудову міграцію українців – причому людей найактивніших, відповідальних, мислячих. Незбагненна бездіяльність влади в цьому питанні відверто лякає, демонструє її байдужість до майбутнього країни. Чому на тлі всебічної підтримки світової спільноти, нинішніх обіцянок можновладців домогтися високої якості життя, що відповідає європейським стандартам, українці тікають з країни? Відповідь проста: народ зневірився, втратив надії, не бачить виходу з історичного глухого кута і шукає для себе можливості будувати своє майбутнє поза Україною. Чи можна змінити таку ситуацію і як це зробити — говоримо в інтерв’ю з першим заступником голови партії «Відродження» Володимиром Пилипенком.
– Володимире Пилиповичу, на вашу думку, що сьогодні потрібно змінити в країні, щоб припинити відтік людей з України, і чи працює над цим український уряд?
– Нашій країні потрібна стратегія здорового глузду: спочатку економіка, а потім добробут. Нам не можна сліпо копіювати чужі сторінки історії, натомість необхідно формувати власний шлях розвитку. І суть такого підходу можна коротко сформулювати в двох словах: Україні потрібна ідеологія «економічного прагматизму».
– А як же курс на зближення з ЄС?
– Підхід «економічного прагматизму» аж ніяк не заважає зближенню з ЄС, однак наша партія наполягає на тому, що таке зближення не повинно завдавати шкоди Україні. Нам потрібно принципово відстоювати позиції, вигідні для економіки нашої країни. І нам не варто соромитися сказати Європі «Ні», якщо це суперечить українським національним інтересам.
Наведу як приклад скасування мита на експорт лісу-кругляка. ЄС відкрито вимагає від України скасувати мито, в обмін на це обіцяють виділення макрофінансової допомоги в розмірі 600 млн євро – тобто кредиту! Та кому це вигідно? Точно не Україні. Європейці не приховують, що хочуть отримувати дешеву, якісну сировину-деревину з нашої країни, і навіть, можна сказати, шантажують нас у цьому питанні. Хоча, наприклад, Румунія, яка є членом Євросоюзу, теж могла б постачати ліс-кругляк до країн ЄС. Але там існує заборона на вирубку лісів, і її порушення прирівнюється до загрози національної безпеки – такий закон був ухвалений у Румунії 2016 року. А від України вимагають скасування мита. На мою думку, це щонайменше несправедливо. Тільки завдяки позиції парламенту заборону на вивіз лісу-кругляка поки вдається зберегти.
– Чи можуть такі розбіжності зіпсувати відносини між Україною і Європою?
– Навпаки, така принципова позиція скоріше змусить ЄС поважати нашу країну. Звичайно, ми вдячні нашим європейським партнерам за підтримку України в питанні відновлення миру і територіальної цілісності. Але, гадаю, ми повинні розмежовувати питання безпеки і питання економіки. Якщо говорити про перспективи відносин між Україною і країнами ЄС, нагадаю заяви багатьох європейських політиків про те, що, мовляв, у найближчі 25 років нас ніхто в Європі як члена спілки не чекає.
Тому ми повинні будувати свою політику відродження країни на тверезому розрахунку і раціональних оцінках. Європейські держави тому й добилася високих стандартів життя, що всі стратегічні рішення приймають обдумано і, як то кажуть, «з калькулятором у руках». Це єдино правильний і результативний спосіб мислення для сучасного світу. Допоки не буде відновлена українська економіка, рівень добробуту народу ніяк не зможе підвищитися. А пенсії і зарплати не наблизяться до європейських.
Тому наша партія є прихильницею власного шляху виходу України з кризи і відродження її як сучасної економічно розвиненої держави. Ми – прибічники економічного націоналізму, економічного прагматизму і здорового глузду.
– Наскільки добре працює економічний блок українського уряду? Як би ви оцінили роботу нинішньої влади в цьому питанні?
– На жаль, сьогодні уряд взагалі не приділяє уваги розвитку економіки. За три роки ми не побачили ні програми підтримки українських виробників, ні програми по боротьбі з безробіттям. Ось, не так давно парламент голосував за Бюджет на 2018 рік. Якщо ми проаналізуємо державний кошторис на наступний рік, який нам запропонував Кабінет Міністрів, то побачимо, що з вектору розвитку країни практично випала промисловість, випала підтримка вітчизняного виробництва, випали питання створення нових робочих місць. Бюджет орієнтований виключно на підвищення фінансового забезпечення правоохоронців і вирішує лише деякі соціальні проблеми. Тому ми вкотре закликали Кабмін у 2018 році розробити спеціальну державну програму підтримки вітчизняних виробників.
Якщо говорити глобально, то нинішня політика української влади з набирання та «проїдання» усе нових і нових кредитів від міжнародних донорів призводить тільки до одного – до зростання боргів і скорочення соціальних зобов’язань держави перед людьми. Так само, як і реалізований у нас сьогодні шлях формування з України аграрного сировинного придатка країн «золотого мільярда» є тупиковим. Після «вимивання» усіх наших природних і людських ресурсів для України не залишиться перспектив розвитку і шансу зберегти свою цілісність. Без потужної економіки, без власного військово-промислового комплексу, без розвитку науки і наукомістких галузей, без виходу на світові ринки з високотехнологічною та конкурентоспроможною продукцією неможлива сильна незалежна країна з боєздатною армією, з успішною соціальною політикою.
Досить імітації діяльності та бездумного виконання забаганок західних партнерів! Згадайте, що ви передусім працюєте на український народ! Час перестати жити в ілюзіях – треба керуватися здоровим глуздом, який підказує, що ніхто ззовні не прийде і не зробить нас щасливими і багатими.
– І які будуть пропозиції партії «Відродження»? На чому зробити акцент, які галузі можуть стати пріоритетними для відродження нашої країни?
– Відродити економіку України можна і потрібно завдяки трьом головним напрямам: великій індустрії та промисловості, аграрному сектору, а також малому й середньому бізнесу. Зазначу, що малий і середній бізнес готовий сам в себе інвестувати, це внутрішній інвестиційний ресурс країни. Але йому потрібен пільговий режим оподаткування та захист від свавілля силових і контролюючих органів. Аграріям необхідна підтримка і протекціонізм з боку держави.
Вітчизняна промисловість також потребує зрозумілої державної політики. Чиновники забули або не хочуть бачити, скільки переваг має наша країна: географічне розташування, 2/3 світових запасів чорнозему, запаси корисних копалин і найголовніше – людський капітал. Замість цього від української влади ми чуємо пропозиції щодо продажу землі, розпродажу промислових потужностей і державної власності. Ми продовжуємо фіксувати чергові хвилі еміграції українців у пошуках кращого життя. А для нової індустріалізації нам потрібні інвестиції, зрозумілі правила гри й економічна вигода.
– Можливо, інвестори бояться заходити в Україну через військові дії у Донецькій і Луганській областях?
– Військові дії на сході України не впливають на інвестиційний клімат, хоча нас намагаються в цьому переконати. Основні проблеми інвесторів – це корупція і правове свавілля, нестабільність законодавства. Ізраїль, який воює понад 70 років, зміг вибудувати економічно потужну державу, створивши з «нуля» цілі галузі економіки, що стали світовими лідерами.
– Тобто, на вашу думку, Україні потрібно розраховувати тільки на себе?
– Саме так! Якщо ми хочемо жити, як у Європі, то треба власноруч будувати Європу в своїй країні. І я хочу відзначити, що навколо цієї ідеї партії «Відродження», навколо нашої стратегії, нашого розуміння економічного націоналізму і прагматизму гуртується все більше і більше людей. Партія відчуває на собі цю відповідальність за відродження України і в 2018 році має намір ще більше активізувати роботу в цьому напрямі. Усіма способами і на всіх майданчиках ми відстоюватимемо право України на те, щоб мати свій особливий національний курс розвитку як єдиний шлях виходу з глобальної кризи. Ми маємо намір об’єднувати навколо цих ідей людей здорового глузду, які готові облишити порожні ілюзії та економічно необґрунтовані надії, взявшись за відродження економіки України, а отже – і відродження всієї країни.