Понад 40 уламків у тілі: 13-річний Михайло Зубарєв розповів, як лікується після ракетного обстрілу Сум у квітні
Понад 40 уламків у черевній порожнині і один – у голові. Так наслідки для 13-річного сум’янина після атаки росіян на місто 13 квітня. Хлопчик переніс кілька операцій і продовжує шлях до одужання. Як себе почуває через три місяці після ракетного удару – розповів Суспільному.
“Я нічого не чув, в мене був “покер фейс”, ніяких емоцій не відчув. Побачив, як Ваня сидить вже на землі. Я намагався йому показати – пішли звідси, він мені щось сказав, я нічого не почув. До мене підійшов якийсь військовий, я йому показав, що там мій друг, він пішов до нього”, – так 13-річний Міша згадує про події, що відбулися 13 квітня.
З дня ракетного обстрілу його рідного міста, під час якого хлопчик разом із другом отримали поранення, минуло понад три місяці, однак процес лікування триває. Мама розповідає: того дня в Вербну неділю збиралися з сестрою на каву. Пропонували підвезти до друзів Мішу, але він пішов сам, раніше. Перший вибух застав його на Петропавлівській. Після другого зв’язку із сином не стало, згадує мама.
“Вони побігли рятувати людей. Бо вони були вже поряд, бачили, що потрібна допомога, все летіло: сміття, пил, бруд. Дві хвилинки – і прилетіло вдруге. Я дзвоню – він не бере трубку, і чоловік не бере трубку. Я не знала,що робити, стала на коліна, молилась і плакала”, – говорить мама Алла Зубарєва.
“Я одразу зрозумів, що це десь біля моїх занять з акторської майстерності біля Конгрес-центру. Я одразу почав молитися, щоб це був тільки не Конгрес-центр, акторська майстерність — це все для мене”, – каже Міша.
Другий вибух пролунав вже зовсім поруч, говорить Міша. Уламки травмували й Ваню, з яким Міша стояв поруч біля переходу, і самого Михайла. Однак, хлопчик говорить: болю не відчував, бачив лише, що палець у крові. Пробіг метрів 100 і відчув, як його хтось підняв і поклав в автівку “швидкої”. У цей час Мішу шукав тато.
“Він почав його шукати. Він каже: «Я передивився всі трупи – його немає ніде». Каже, що знайшов Ваню, Ваня чітко не може сказати, єдине, сказав, що він відбіг. Відповів: «Це мене радує, що він живий». Потім він під швидкою допомогою побачив його курточку”, – пригадує Алла.
Операція в сумській лікарні тривала шість годин. На третю добу родина поїхала продовжувати лікування в київську клініку.
“Понад сорок уламків у ньому в кишківнику тонкому і товстому дістали, все позашивали, й інші органи були дуже травмовані. В голові в нього уламок пройшов зигзагом, оминаючи життєво важливі зони. Усі хвилювалися, щоб він бачив, чув взагалі, плюс була перебита кістка в тазу”, – пояснює мама Михайла.
Уламок лишається в голові, розповіла мама, діставати його поки не будуть, щоб не нашкодити сильніше.
“Лікарі ставилися до мене нормально, добре. Лікарі були добрі, вони мені допомагали Зараз в мене ще стоїть стома, залишилося три місяці, мені зроблять операцію – і я буду жити як завжди”, – каже хлопець.
Михайло закінчив 7 класів сумської школи №2. Він любить малювати і розробляє комп’ютерну гру.
“Все добре, у мене доволі багато друзів: на акторській майстерності, просто зі школи, ми завжди спілкуємося, ходимо гуляти”, – говорить Міша.
Попри російські атаки, поки що виїжджати з рідного міста родина не планує.
“Ми думаємо, якщо буде складніше ситуація в Сумах, тоді ми… У нас тут робота, друзі. Ми поїздили по Україні і якщо чесно, нам нічого не сподобалося”, – пояснює Алла.
“Іноді страшно, коли щось літає, але це моє рідне місто, воно ніколи не буде для мене чимось таким страшним”, – додає Міша.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ