У Конотопі 21 березня попрощатися із шістьма воїнами, які загинули біля міста Часів Яр. зібрались біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Напередодні конотопчани зустріли своїх полеглих захисників живим коридором на колінах.

Воїни Дмитро Третяков, Олександр Скиба, Євгеній Стешенко, Артем Михайленко, Валерій Качан та Микола Колотов загинули 15 березня. Усі шестеро – бійці 117-ї бригади територіальної оборони.

"Поводилися як справжні герої". У Конотопі на Сумщині поховали шістьох бійців територіальної оборони

34-річній Євген Стешенко став на захист держави у 2015 році. Через 5 років служби приєднався до територіальної оборони, згадала його сестра Валерія:

“Він казав одне, що коли тоді почалась війна у 2014 році, то це не порівняти з тим, що зараз там відбувається. Він дуже хотів з дружиною та дітьми поїхати до моря, як повернеться. Ми його пам’ятаємо, як чуйного, доброго нашого братика”.

55-річний Валерій Качан у війську служив бойовим медиком. До виходу на пенсію працював фельдшером швидкої допомоги, розповіла його сусідка Тетяна Щербина:

“Він був добряк, він завжди приходив усім на допомогу. У кого траплялась якась біда, він завжди біг, завжди допомагав. Він нашу родину не один раз лікував, допомагав своєю медичною працею. Нікому ніколи ні в чому не відмовив. Коли почалася ц страшна війна він виконав свій обов’язок і пішов її захищати”.

31-річний Дмитро Третяков був творчою особистістю, сказав його дядько. До повномасштабної війни працював у ДЕПО. На службі Олег був офіцером групи розвідки.

“І вірші писав, і кліпи знімав, і пісні співав. Те, що я його по роботі знав, хлопець був чудовий”, — додав Олег Богатирьов, дядько Дмитра Третякова.

За інформацією начальника пресслужби Сумського обласного терцентру комплектування Олександра Бондаренка, усі бійці загинули під час обладнання опорних пунктів між селом Іванівське та містом Часів Яр.

52-річний Олександр Скиба був командиром відділення стрілецької роти, 43-річний Артем Михайленко — кулеметником стрілецької роти, 35-річний Микола Колотов – стрільцем стрілецької роти.

У день загибелі разом з бійцями був їх командир.

“Я там разом з ними був на тому місці, я бачив і чув як все це відбувалося. Це справжні герої і тоді вони поводилися як справжні герої. Всі хороші хлопці, з усіма я з першого дня”, — сказав Олександр, командир загиблих військовослужбовців.

Після панахиди конотопчани провели воїнів на кладовище живим коридором із прапорами на колінах. Поховали воїнів на кладовищах Конотопа, селах Привокзальне та Козацьке.