Продають худобу за безцінь, але виїжджати не хочуть. Як мешканці Юнаківки оговтуються після обстрілу
Внаслідок обстрілу 9 лютого в Юнаківці пошкоджені приватні садиби, а також приміщення та техніка місцевої агрофірми. Мешканці за допомогою односельців відновлюють будинки і наводять лад на подвір’ях.
Один зі снарядів, випущених російськими військовими, розірвався біля садиби пані Світлани.
Мамі пані Світлани Велентини Антоновні — 84 роки.
Упала, голову забила та руку. Я лежала ще там.
Після удару до пані Світлани прийшли односельці, допомагали вставити вікна, другий день наводять лад.
Поприбірали трішки, спасибі жителям, подругам, кумам, що прийшли, допомогли. Вікна хоч трішки повставляли.
У сусідньому будинку теж вилетіли вікна. Садиба належить сину Світлани Кривохижій.
Там жили син, невістка і онук. Зараз виїхали у Суми, тому що тут небезпечно дуже. Повибивало вікна, двері. Замки з усіма залізяками повиривало. Вікна повибивало, штукатурка посипалась, все попадало, все пошкоджене.
Сергій Кривохижа розповів, що вивіз родину у травні, після того, як вибухом вбило корову.
Ось за хату трішки далі стояли корови, господарство наше, і воно прилетіло якраз в корову. Після цього я зрозумів, що це не остання стадія, забрав сім’ю і ми виїхали у Суми.
На обох подвір’ях пошкоджені господарчі приміщення, односельці допомагають прибрати уламки. Розповідають, що обстрілюють Юнаківку фактично щодня, до російського кордону – 5 кілометрів. За інформацією обласної військової адміністрації, 9 лютого російські військові випустили по Юнаківській громаді три керовані авіабомби та ще три міни.
Попри небезпеку і щоденні обстріли, люди залишаються у Юнаківці. Сергій Кривохижа каже: “мама не хоче виїжджати”.
Це її земля, хата, це все її, вона тут звикла, все життя прожила. Старалися, строїли. Ну буду якось намагатися її вмовляти, забирати, бо це ж прилетіло, а як ще ближче прилетить. Я тут народився, все дитинство тут пройшло, буду тут, по закінченні повернуся.
Не хочеться, звичайно, дуже не хочеться. Ну поки побуду у зятя. А так – ні за що їхати, в нас же ж немає ні роботи, немає нічого. Ну що ВПО? 2200. Можна за них прожити? Наприклад, нас три людини – за них можна прожити в місті? – сказала Світлана.
Анатолій, місцевий мешканець:
Куди я поїду? Квартиру, щоб зняти у місті – це треба 10 тисяч. Я не зніму.
Віра Романенко, місцева мешканка:
Зовуть діти, ну пока ні. Не хочемо. Як кажуть, де народився, там і згодився. Ми ж усі не виїдемо.
Також вибухом пошкоджені приміщення і техніка юнаківської агрофірми.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ