Прості відповіді на складну війну

Після кожного удару нам страшенно хочеться знайти винного. Одного. Конкретного. Щоб усе стало на свої місця.

І справді, якщо не спрацювала сирена, було зачинене укриття чи хтось банально завалив свою роботу — відповідати мають конкретні люди. Без варіантів. Але ми дедалі частіше навіть не намагаємося розібратися. Одразу вішаємо всіх собак на когось одного.

Складається враження, що ми хочемо, аби одна людина одночасно командувала ППО, відкривала укриття, лагодила електромережі, запускала сирени й ще, бажано, особисто бігала за FPV-дронами.
Учора винен начальник ОВА. Сьогодні — керівник міста. Завтра — Президент. Післязавтра — знову начальник ОВА. Змінюються тільки прізвища.

Проблема в тому, що війна набагато складніша за гучні заголовки, емоційні пости й поспішні висновки.
Взяти хоча б останню дискусію навколо організації ППО на Сумщині, коли інформаційний простір знову накрила хвиля «зради». Одну фразу вирвали з контексту, перетворили на гучний заголовок — і ось уже готовий «доказ» бездіяльності місцевої влади. Хоча йшлося зовсім про інше. Але навіщо розбиратися, якщо можна швидко призначити винного?

От тільки найгучніший заголовок не змінює законів і повноважень. ППО — це військові. Оповіщення — міська влада. Укриття — балансоутримувачі. ОВА – координація та контроль.

Владу треба критикувати. Але критика має бути чесною.

Начальника ОВА — за координацію й управлінські рішення. Міську владу — за її роботу. Балансоутримувачів — за укриття. Військове командування — за рішення у сфері оборони. Кожного — за своє. Бо коли за все відповідає один, дуже швидко виходить, що насправді не відповідає ніхто.

Можна хоч щодня міняти прізвища. Але КАБи від цього не перестануть літати. Безпечніше стане лише тоді, коли кожен — від військового командира до балансоутримувача укриття — чесно зробить свою роботу.