Реформа психіатрії на Сумщині: особливості та проблеми

Де та в яких умовах можна отримати психіатричну допомогу на Сумщині, хто такі “соціальні хворі”, і чому неможливо лікувати таких пацієнтів за 7400 гривень, які виділяє держава. Свої думки щодо реформування системи психіатрії “Суспільному” висловили  лікарі цієї ланки медицини на Сумщині.

Де на Сумщині лікують людей з порушенням психіки

На Сумщині є два великі медзаклади, у яких стаціонарно та амбулаторно лікують людей з психічними розладами. Обидва комунальні й перебувають на балансі обласної ради. Це “Обласна клінічна спеціалізована лікарня” з центром у Ромнах, яка має підрозділи в Сумах і Охтирці. Також працює “Обласна спеціалізована лікарня у м. Глухів”.

У Роменській лікарні нині перебувають 509 пацієнтів, розповів медичний директор КНП СОР “Обласної клінічної спеціалізованої лікарні” Дмитро Лісовик. За його словами, лікарня розрахована на 605 ліжок. Також у двох підрозділах (в Сумах та Охтирці) – по 80 ліжок. Тобто, загальна кількість ліжок у закладі 765.

“Є різні категорії хворих по нозологіях: є гострі хворі, які поступають до нас в ургентному порядку, є група психосоматичних пацієнтів, є хворі з безперервним перебігом хвороби. До сотні пацієнтів, які потребують переводу в будинки- інтернати психоневрологічні. Але на даний час питання не вирішене. У нас готові всі документи, але відділ соцзахисту не видає путівки для переводу цих пацієнтів,” – говорить Лісовик.

У Сумах 60 ліжок виділені для пацієнтів із гострими станами і 20 – для психосоматичних, розповіла заступниця медичного директора Сумського підрозділу КНП СОР “Обласна клінічна спеціалізована лікарня” Катерина Бондаренко.

Специфіка перебування пацієнтів у таких закладах полягає в тому, що необхідно організувати простір, який буде безпечним і для пацієнтів, і для персоналу. “Бувають такі стани пацієнтів, які несуть загрозу для їх особистого життя, – розповідає Катерина Бондаренко, – тому наявність тумбочок або засобів індивідуального користування не є можливим. У таких палатах, дійсно, немає тумбочок, але всі речі зберігаються належним чином, оформлені, підписані. Це і засоби особистої гігієни, і натільна білизна, яка їм змінюється”.

За словами Катерини Бондаренко, якщо є пацієнти з агресивними діями, то в палатах є грати. Ключі від них має кожен медпрацівник, який чергує в зміні. Втім, є прогулянкові кімнати і дворики. Ми намагаємось мінімально обмежувати свободу таких пацієнтів, переконує Катерина Бондаренко.

Для лікування людей з порушеннями функцій психіки у Сумах протягом 2011-2016 років будували психоневрологічний диспансер на вул. Ковпака. Втім, таких пацієнтів там так і не було. У грудні 2016 року у це приміщення переселили 6 відділень Сумської обласної лікарні. Натомість, психіатричне відділення перевели у звільнене приміщення обласної лікарні. Зараз у Сумах психіатричне відділення знаходиться на вул. Троїцькій, у колишній будівлі обласної лікарні. “Приміщення у диспансері було розраховане на 250 ліжок. Якби ми його використовували, то були б вимушені скоротити ліжковий фонд у Глухові та Охтирці повністю, і частину – в Роменському, – розповідає Катерина Бондаренко. – Тоді б вся медична допомога була сконцентрована в Сумах. Але принцип надання психіатричної допомоги полягає в доступності. Не можна пацієнтів у гострому стані транспортувати з віддаленого району в обласний центр”.

Питання доцільності об’єднання лікарень Сум, Охтирки та Ромен стосується збереження структури психіатричної служби. У лютому 2020 року звільненню підпали лікарі, медсестри, молодший медперсонал, тому було прийняте рішення об’єднати лікарні в одну, розповіла Катерина Бондаренко.

Друга лікарня, де надають допомогу людям із психічними захворюваннями, у Глухові – КНП СОР “Обласна спеціалізована лікарня у м. Глухів”. Вона розрахована на 160 ліжок, розповіла головна лікарка Галина Шуляк, у тому числі там є наркологічне відділення.

2019 року у цій лікарні зробили капітальний ремонт. У закладі є можливість менше обмежувати свободу пацієнтів, тумбочки є навіть у відділенні, де перебувають пацієнти у гострих станах.

“Якщо пацієнт поступає до відділення у стані гострого психозу, то та тумбочка на певний період часу забирається з палати. Але в більшості палат є тумбочки, щоб пацієнти могли зберігати особисті речі. Ми робимо все, щоб максимально наблизити умови перебування пацієнтів до домашніх, щоб пацієнти не боялися психлікарні”, – говорить Галина Шуляк. У кожному відділенні лікарні в Глухові є відеоспостереження, що полегшує роботу, стверджує головна лікарка, бо можна відстежувати конфліктні ситуації.

“Соціальні” хворі

В обласній лікарні близько 100 пацієнтів – “соціальні хворі”, розповідає заступниця медичного директора Сумського підрозділу лікарні Катерина Бондаренко.

Так називають людей з психічними захворюваннями, які втратили всі родинні зв’язки, тобто, не мають родичів, деякі особи позбавлені дієздатності, в яких померли опікуни, хворі, котрі не мають засобів для існування. Лікарня намагається “паспортизувати” їх, знаходити можливих родичів, забезпечувати таких хворих засобами гігієни, одягом, харчуванням, розповідає Бондаренко. “Так, на жаль, сталося, що цю проблему з центрів соцзахисту переклали на медичну психіатричну галузь, а так не має бути”, – переконана Катерина Бондаренко. Потрібно розуміти, говорить вона, що у цих людей є супутні захворювання: хвороби серця, травлення, й інші. Вони потребують додаткового фінансування.

У Глухові “соціальних хворих” 14, розповіла головна лікарка Галина Шуляк. Таких пацієнтів, каже вона, не можна просто виписати, бо вони мають діагнози, які свідчать про безперервний перебіг хвороби. На її думку, є кілька варіантів виходу з ситуації з забезпеченням таких людей: “Це дофінансування таких хворих окремо та алгоритм взаємодії між соціальною службою і наданням медичної послуги”.

Для “соціальних” пацієнтів із психічними розладами мають бути спеціалізовані інтернати, вважає завідувач психосоматичного відділення Сумського підрозділу КНП СОР “Обласна клінічна спеціалізована лікарня” Олексій Алімов. У таких закладах, на думку лікаря, повинен працювати медичний персонал, який доглядатиму за такими пацієнтами, слідкувати за виконанням лікарських рекомендацій. “Таку людину просто в білий світ випустити з лікарні не можна. Куди ця людина піде? Можна привести п’ять таких людей в сільраду і сказати: тепер ви дивіться і доглядайте за ними. Але ж немає для цього ні співробітників у громадах, навіть соцпрацівників не вистачає”, – говорить Олексій Алімов.

Іншої думки Євген Скрипник, медичний директор Глухівської психлікарні. Він вважає, що хворі не повинні перебувати в лікарні, жити там. Вони, на його думку, повинні бути вдома – після курсу лікування. “Якщо хворий дієздатний, то ми не повинні думати, куди він поїде чи піде після лікування. Він може написати розписку і має право жити, де він захоче. Ми не повинні тримати таких хворих в лікарні 20-30 років”, – вважає Скрипник. За його словами, хворих із безперервним перебігом шизофренії, які представляють небезпеку для себе та оточення, не так й багато. Саме їх потрібно залишати в лікарнях.

Виписка людей з психічними розладами повинна бути індивідуальна, розповідає Галина Шуляк. “Ми виписали, буквально тижні три тому, таких четверо пацієнтів, які перебували у нас в лікарні дуже довго. Вони приїхали у своє село, у свої хати. Ви не повірите – їм допомагають сусіди. Вони мають свої картки, вони ходять в магазин. Соціальні навички вони не втратили. Якщо у них буде зміна поведінки, вони, безумовно, будуть госпіталізовані”, – розповідає Галина Шуляк.

“Одужання від основних психічних захворювань не існує, існує лише медикаментозна ремісія”, – розповідає Катерина Бондаренко. Тому, якщо пацієнт поступив до лікарні через те, що він вчиняв агресивні дії відносно інших людей, то після лікування і повернення додому такий пацієнт повернеться до цих дій, вважає лікарка. Люди з психічними розладами часто не вважають, що вони хворі, й не приймають ліки самостійно. Такі пацієнти можуть скоювати повторні суспільно небезпечні дії, це ризик для суспільства”, – переконана вона.

Питання щодо долі “соціальних хворих” у стінах лікарень та поза її межами після курсу лікування в Україні залишається відкритим – кожна лікарня поки вирішує сама в індивідуальному порядку, куди та до кого направляти людей з розладами психіки, та чи можливе таке.

Хто має оплачувати лікування пацієнтів із психічними розладами

З 1 квітня 2020 року фінансування спеціалізованих лікарень змінилося. Тепер, після підписання договору з НСЗУ, гроші за надання послуг надходять не у вигляді медичної субвенції, а “йдуть за пацієнтом”. Національна служба здоров’я України сплачуватиме за кожний пролікований випадок, а комунальні послуги – це відповідальність власника закладу (засновника), у випадку Сумщини та її лікарень, які працюють з пацієнтами, які мають розлади психіки, – Сумської обласної ради.

За даними НСЗУ, станом на 7 липня 2020 року, вона оплатила в цілому психіатричну допомогу в Україні на понад 43,5 млн грн. З них Сумщина отримала 2 млн 100 тис. грн. До кінця року на психіатрію в країні заплановано майже 731 млн грн, в області – 30 млн 270 тис. грн. Якщо порівнювати з іншими медичними послугами, фінансування психіатричної допомоги – це 2,3% від усіх оплат НСЗУ.

У Національній службі здоров’я визначили, скільки коштує один пролікований пацієнт із психічними розладами – це 7 тис. 400 грн. Поняття “один пролікований випадок” означає госпіталізацію та весь період лікування в стаціонарі до виписки. За чинними нормативами, люди з хворобами психіки можуть отримувати лікування в стаціонарах від 2 до 6 місяців (або мати неперервний перебіг захворювання), тоді коштів, які передбачили на рік лікарням, буде замало, вважають лікарі. “Цих грошей вистачить, може, на два, ну максимум – на три тижні перебування. То за які кошти ці хворі повинні перебувати далі у відділеннях? – говорить Галина Шуляк. – Як ми можемо забезпечити пацієнта харчуванням, медикаментами, засобами гігієни на цю суму?”

“Було б приємніше, коли хворий поступає до нас, і ми не повинні в нього запитувати, чи є в нього гроші, чи він у змозі купити собі ліки”, – говорить Галина Шуляк. Тому, говорить вона, є випадки, коли лікарі вимушені просити родини пацієнтів придбати ліки, яких не вистачає. “За перший квартал 2020 року ми отримали 3 млн 100 тис. грн медичної субвенції. Тобто, кожного місяця ми мали 1 млн 20 тис. грн. Зараз від НСЗУ ми маємо на місяць 802 тис. грн. Тобто, на 200 тис. грн менше. Це є немала сума для нас, і нам її не вистачає”, – розповідає Галина Шуляк.

Ситуація у Роменській лікарні ще складніша, говорить заступниця керівника лікарні, Катерина Бондаренко, бо приєднання до Роменського закладу лікарні з Сум та Охтирки сталося 1 квітня 2020 року, й фінансування на ці підрозділи взагалі не було передбачене.

У зв’язку з цим, директор Роменської лікарні Володимир Кульбачний написав петицію з вимогою повернути фінансування їхніх закладів до старого формату – на отримання медичної субвенції.

“Громадяни України, які страждають на психічні розлади, у багатьох випадках бідні, не здатні задовольнити мінімальні життєві потреби люди, у яких немає грошей і здебільшого дому. Вони не потрібні суспільству і рідним, частина їх багато років перебуває в закладах з надання психіатричної допомоги і потребує постійного догляду, нагляду та медикаментозного лікування. Реформа вторинної і третинної ланки медичної допомоги, запланована на квітень 2020 року, не передбачає коштів на лікування цієї категорії пацієнтів, тому вони змушені будуть піти з лікарень, які раніше були для них домом, на вулицю – у життя, у життя, до якого вони непристосовані. Більшість цих пацієнтів загине протягом 3-6 місяців, частина порушить закон і потрапить на примусові заходи медичного характеру різних рівнів”, – йдеться у петиції лікаря.

Правова допомога хворим із розладами психіки

Наскільки часто звертаються за юридичною допомогою люди з психічними розладами та їхні родичі, розповіла Юлія Іваненко – юристка Сумського місцевого центру з надання БВПД. Статистику має по чотирьох районах – Сумському, Білопільському, Путивльському, Краснопільському – та місту Суми

“Це, в основному, опікуни, які бажають визнати особу недієздатною. Також є справи, коли недієздатні особи звертаються і хочуть поновити свою дієздатність. Такі особи можуть звертатися до органу опіки й піклування”, – розповідає юристка.

Медики також розповідають, що бувають випадки, коли до лікарів звертаються родичі пацієнтів, щоб визнати психічно хворого недієздатним, розповідає Галина Шуляк.

Потрібно знаходити спільну мову з родичами й це повинна робити первинна ланка медицини, вважає Катерина Бондаренко. Для цього потрібні роз’яснювальна, освітня програми.Медики часто звертаються до органів опіки з приводу того, що опікуни не виконують свої обов’язки, але це не рухається, каже завідувач психосоматичного відділення обласної спеціалізованої лікарні Олексій Алімов.