Сьогодні з квітами в руках та болем у серці Роменська громада провела в останню путь Героя Владислава Іванченка, який стояв до останнього на захисті Батьківщини.

Народився Владислав 21 травня 2000 року в м. Ромни.

Навчався в Роменській школі № 9.

У 2015 році вступив до Економічного коледжу КНЕУ на факультет «обслуговування та ремонт обладнання підприємств будівельних матеріалів». Провчившись 2 роки, Владислав змінив плани на майбутнє, тому перевівся на «зварювальника» до Вищого професійного училища № 14.

Владислав захоплювався автомобілями, умів їх ремонтувати.

Після завершення навчання пройшов строкову військову службу, під час проходження якої його відзначили як відмінного стрільця, який гарно цілився та влучно потрапляв в ціль.

Війна поставила на паузу мирні плани на майбутнє хлопця…

З початком повномасштабного вторгнення, не чекаючи на повістку, Владислав став добровольцем Роменської ТрО. Разом з батьком захищав Сумський кордон, стримуючи навалу підступного ворога.

6 жовтня 2022 року Владислава перевели до іншої окремої бригади Сил територіальної оборони та згодом направили безпосередньо у зону бойових дій.

Солдат Владислав Іванченко служив на передовій навідником танкового взводу роти вогневої підтримки, боронячи Донецький напрямок.

Не кожен зможе, дивлячись смерті в очі, стояти пліч-о-пліч із побратимами та мужньо боротися за свободу своєї країни. А Владислав Іванченко зумів! Він вірив, що разом зможемо подолати ворога!

Владислав любив планувати своє життя, і навіть у буремні дні війни мав чітке бачення: здобути Перемогу, повернутися додому й одружитися на коханій дівчині, яка чекала від нього дитину.

У травні 2023 року Владислав прийшов у відпустку, щоб забрати новонародженого синочка з пологового будинку та трохи часу провести з родиною.

Владислав шанував своїх батьків, кохану дівчину, синочка. Цінував дружбою з друзями та бойовими побратимами. Тому й не дивно, що назвав сина на честь свого армійського товариша Іваном.

10 вересня 2023 року Владислав приїхав у короткострокову 2-денну відпустку. Ніхто не міг подумати, що це була остання зустріч з рідними…

23 жовтня 2023 року Воїн не вийшов на зв’язок під час чергового завдання… Схвильовані рідні одразу почали бити на сполох і намагатися отримати хоча б якусь інформацію, відчуваючи, що щось трапилося… Далі – безсонні ночі в очікуванні, нескінченні гудки без відповіді… та пошук…

Після 3-х місячної безмовної тиші жахлива звістка підтвердилася: бойове завдання, на яке пішов Владислав, стало останнім. Він з нього так і не повернувся… Його хоробре серце перестало битися на полі бою…

24 жовтня 2023 року солдат Владислав Іванченко загинув під час обстрілу взводного опорного пункту з артилерії поблизу населеного пункту Старомайорське Донецької області під час виконання бойових завдань. Він відважно дивився в обличчя ворога і зберіг стійкість до останнього подиху…

Тепер Владиславу навічно 23 роки…

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах