“Розбивають техніку, склади, палять поля, врожай”: як працює фермер під обстрілами на Краснопільщині
Його поля – вздовж кордону з Росією, його господарство – за 100 метрів від кордону. Землі обробляти неможливо, державну субсидію не отримує, а податки платити треба.
Робоча автівка фермера Олександра Жданька посічена осколками минулого року, під час жнив. “Хлопці кажуть: не будемо зерно возить, там обстрілюють. Кажу: зараз поїду подивлюся. Я тільки доїжджаю із села Високе в сторону Рясного – переді мною один, другий, третій – п’ять вибухів. Я розвертаюсь по соняшниках, коли з правої сторони від мене – бебех! Чую – посікло машину. Вікна повибивало, двері пробило, боковини пробило. Я ж газую, думаю, не дай Боже по колесах чи по мотору – я не втечу. І газу. Коли ззаду вибух – і машину підкинуло, така дірка – ззаду пробило, і в салон потрапило, трішки потрапило і мені – ну не смертельно. Доїхав я у Краснопілля сам”, – пригадав чоловік.
Всі землі пана Олександра – у двокілометровий прикордонній зоні, на території Покровського та Грабовського старостинських округів. З 300 гектарів посівних площ наразі не обробляється майже 200, – розповів фермер.
“Збирать урожай нам не дають російські військові, постійно обстрілюють. Землі заміновані, більш ніж половина землі не використовується зовсім. А те, що використовується – і посіяли ми в цьому році, а зібрати урожай не вийде. Розбивають техніку, склади, палять поля, врожай. Зібраний врожай — б’ють по складах. У мене 100 тонн лежало зерна, розбили якраз після жнив”, – розповів Олександр.
Центр фермерського господарства і дім Олександра Жданька – у селі Високе, за 100 метрів від Росії. Російські снаряди розбили трактор вартістю мільйон гривень, за який фермер досі сплачує кредит, зараз його намагаються відновити.
“Хотіли їхати дискувати там, де пшеницю зібрали, і якраз зранку заправлявся, водій побіг масла налити, що людей там не було, прилетіло. Якраз сіялка там поруч стояла, розбило сіялку, трактор. Ще два трактори в мене побиті в лісі стоять. Ми їх затягли, щоб їх не добили. У кущах гілками понакривали”, – розповів фермер.
Наразі Олександр живе у Краснопіллі, але у Високе їздить майже щодня – намагаються вивезти вцілілу техніку: “Їдемо по темному, поки російські солдати сплять. Зачепили, витягли, свиней погодували, собакам дали, поїхали. Як мені сказали, що пришлють аудиторську перевірку, кажу: поїхали за місцем реєстрації господарства. Туди ніхто не поїхав, і не поїде. І виконавці не їздять”.
За затримку у сплаті податку на землю фермеру загрожувала аудиторська перевірка. “Підтримки державної ми не отримуємо зовсім, хоча люди получили субсидії по 3 тисячі минулого року на гектар, в цьому році по 4 тисячі на гектар – нам не дали ні копійки. Тому що це зона бойових дій, у вас тут все заберуть або поб’ють, смислу немає вам давати. А податки є смисл з нас брати. І приходять листи з податкової служби: «Пришлемо позапланову аудиторську перевірку” і так далі. Довелося мені брати кредит і погасити 100 з чимось тисяч”, – розповів Олександр.
Відмовитися від земель, які неможливо обробляти, означає втратити їх назавжди, каже чоловік, їх одразу заберуть великі аграрні підприємства. А треба думати про життя після перемоги. Попри мільйонні збитки, намагаються прилаштовуватися до нинішніх умов. Відновлюють техніку, своїми силами ремонтують обірвані лінії електропередач і продовжують сіяти.
“Посіяли 10 гектарів всього, хоча ми сіємо пшеницю по 100 і більше гектарів. Щоб зберегти насіння, може ж війна закінчиться, на наступний рік, щоб було чим сіяти. Якби мені дали по 4 тисячі на гектар, грубо 300 гектар по 4 тисячі, це вже мільйон 200, я б на ці гроші купив солярки, засоби захисту рослин, багато чого б купив. І частину податків заплатив. Так нам цих грошей і не дали”, – розповів Олександр Жданько.
На виїзді з Краснопілля в пана Олександра свій магазин. Розказав: проблем з постачанням немає, а от на початку вторгнення було нелегко: “Люди, коли почалися обстріли, вигребли все, що можна було. По Сумах проїдеш, по всіх базах, де що є. Яка риба, які консерви, ковбаса – все привозилося і розміталося в той же день”.
У день вторгнення пан Олександр був у Сумах у лікарні, готувався до операції. Операцію, сказав, так до сьогодні і не зробив. “Лікар прийшов пів сьомого, кажу: я так зрозумів, операції ніякої не буде. Зібрав свої речі. Донька дзвонить, каже: чоловік і син побігли у військкомат. Я туди приїхав, там вже роздали автомати. Я паспорт дав, а він каже: ми вас запишемо в резерв, ви по віку не підходите”, – пригадав фермер.
Коли повернувся додому, разом зі знайомими намагалися зупиняти російські колони: “Витягли з хати тряпки. З Грабовського як їхати, поворот на Краснопілля, на Мезенівку, отам і запалили. І оце як загорілося, а тут колона йшла. Як почали вони гамселити з танків, з усього, що було. Стріляли, все розлітається. Колона повернулася. Ну вона поїхала пізніше”.
Наразі зять Олександра на фронті. Онук загинув у бою рік тому. Сам пан Олександр продовжує працювати під обстрілами. Олександр Жданько каже: працює на цій землі 30 років і виїжджати нікуди не буде.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ