Що робити, якщо вкусила скажена тварина?

За інформацією медичних установ, на фоні відносно стійкої епідситуації зі сказу кількість звернень громадян за медичною допомогою внаслідок укусів, подряпин та заслинень тваринами в порівнянні з минулим роком збільшилася з 438 до 502.

З 227 осіб (45% від загальної кількості постраждалих) – укушені домашніми котами та собаками, не щепленими проти сказу; 146 осіб (29%) постраждали від нападу безпритульних тварин; 4 особи постраждали внаслідок контакту з дикими хижими тваринами.

За даними Сумської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Сумській області сказ лабораторно підтверджено у 9 тварин: лисиць – 2, собак – 2, котів – 5.

Випадки сказу тварин реєструвалися у Буринському, Глухівському, Лебединському, Недригайлівському, Шосткинському районах та у м. Суми.

У 2018 році сказ було зареєстровано у 26 тварин. Спостерігається зниження рівня захворюваності тварин у 2,8 рази. Але у той же час викликає насторогу той факт, що більшість випадків сказу реєструються серед синантропних тварин, які наближають смертельно небезпечну інфекцію до оселі людини. Ситуацію ускладнює наявність в населених пунктах великої кількості бродячих собак і котів. При ускладненні епізоотичної ситуації зі сказу вони є потенційним джерелом інфекції.

Після укусу твариною потерпілим не слід легковажити – треба обов’язково звернутися до лікаря-рабіолога, який надасть консультативну допомогу чи призначить курс щеплень. Від сказу рятує лише вчасна вакцинація.

Якщо тварина свійська, то необхідно дізнатися адресу та контактний телефон господаря тварини, довідатися про її щеплення та встановити ветеринарне спостереження.

Тварину, яка вкусила людину, необхідно ізолювати та взяти під ветеринарний нагляд на період 10 днів з моменту укусу. Якщо за цей період у тварини не розвинулися клінічні прояви сказу, це означає, що в слині тварини на момент контакту не було вірусу сказу і тому інфікуватися постраждалий не міг. У випадку смерті тварини під час спостереження, необхідно повідомити ветеринара з подальшим дослідженням у ветлабораторії патологічного матеріалу на сказ.