Шосткинщина попрощалася з двома захисниками
Сьогодні, 22 червня, у Шостці відбулася траурна церемонія прощання з двома захисниками, які героїчно загинули за Батьківщину – Олександром Гуричевим та Михайлом Лютим. Про це повідомляє міський голов Микола Нога.
Гуричев Олександр народився 29 серпня 1995 року в селі Свірж Шосткинського району. Життя хлопця з дитинства було пов’язане з Шосткою – він навчався в Шосткинській загальноосвітній школі № 1. В 2018 році Олександр закінчив Шосткинський центр професійно-технічної освіти отримавши спеціальність «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення».
З дитинства хлопець захоплювався футболом та риболовлею, канікули полюбляв проводити в селі у бабусі.
Був товариський та легкий в спілкуванні, мав багато друзів. Він зі всіма легко знаходив спільну мову, був позитивний та доброзичливий до оточуючих. Ці особисті якості допомогли згодом Олександру заслужити щиру повагу та прихильність серед бойових побратимів.
Олександр обожнював свою родину – бабусю, маму, молодших сестру та брата, маленьку племінницю.
Він планував своє майбутнє, мріяв про довге та щасливе життя зі своїми близькими, хотів зустріти свою долю та дуже чекав на повернення з російського полону свого молодшого брата Іллі, який потрапив туди під час строкової служби в Маріуполі ще в березні 2022 року.
В березні 2024 року Олександр був мобілізований до лав ЗСУ, згодом пройшов навчання у Великій Британії, боронив Україну в Донецькій області.
Під час виконання бойового завдання на початку червня 2024 року захисник отримав важку контузію. Серце солдата Олександра Андрійовича Гуричева, позивний Хімік, зупинилось 15 червня під час виконання службових обов’язків в с. Миколаївка Покровського району Донецької області.
Лютий Михайло народився 17 червня 1985 року в Шостці. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки.
З дитинства Михайло був товариським та добрим. Захоплювався спортом та музикою. Згодом почав займатися рукопашним боєм.
Навчався в міській школі № 7. Спеціальність «повар – кондитер» отримав в Шосткинському професійно- технічному училищі № 10 .
2003 -2005 роки – строкова служба в лавах ЗСУ.
Свій трудовий шлях Михайло розпочав на Шосткинському молокозаводі, потім працював в Києві, паралельно навчаючись в Київській Національній академії управління персоналом. Академію закінчив в 2014 році, здобувши диплом юриста – правознавця.
В 2013 році Михайло уклав контракт на військову службу в ЗСУ, служив спец призначенцем.
З 2015 року боронив українську землю від російсько-терористичних військ у зоні АТО, за що відзначений нагрудним знаком «Учасник АТО».
В 2019 році Михайло звільнився з військової службу, вирішивши пов’язати своє подальше життя з цивільною професією.
Найкращий, розумний, добрий та неординарний – таким був Михайло за життя, таким назавжди залишиться він в пам’яті близьких, друзів та бойових побратимів.
Він був турботливим сином, справжньої опорою та підтримкою для своєї мами.
Михайло планував своє мирне життя, працював, мав улюблені заняття, в нього були найрідніші люди, друзі, колеги. Але прийшла в Україну чорна дата, яка змінила життя багатьох українців докорінно.
Будучи досвідченим військовим та справжнім патріотом Батьківщини, 25 лютого 2022 року Михайло добровільно став до лав Шосткинської тероборони.
Ніс службу на блокпостах, захищав Україну під Бахмутом, в Харківській області та під Часовим Яром.
1 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Красногорівки Покровського району Донецької області захисник отримав важке поранення. Проходив лікування в шпиталях Дніпра та Києва. Лікарі робили все можливе, аби врятувати Михайла.
Серце Героя зупинилося 20 червня 2024 року в Київському військовому клінічному госпіталі.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ