Шосткинщина прощалася із двома захисниками України
Шосткинці провели в останню путь героїв-земляків.
Басаман Олександр Андрійович народився 6 березня 1980 року у селі Торговиця Кіровоградської області.
Закінчив Торговицьку загальноосвітню школу імені Є. Ф. Маланюка. З дитинства захоплювався тенісом і баскетболом. Здобув передвищу освіту за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія», отримавши освітньо-професійний ступінь фахового молодшого бакалавра. Строкову військову службу проходив в Одесі.
Створив міцну та люблячу родину. Разом із дружиною Анною виховав двох дітей — сина та доньку. Родина була найбільшою цінністю його життя. Він безмежно любив дружину, був для неї надійною опорою, підтримкою і найбільшим коханням. Для сина став прикладом справжнього чоловіка, а для донечки — взірцем того, яким має бути люблячий, турботливий і відповідальний батько. Своїх дітей Олександр оберігав, підтримував і завжди був для них надійним захистом.
Чоловік здебільшого працював у будівельній сфері. У вільний час захоплювався мотоциклами, любив активний спосіб життя.
У 2014 році свідомо став на захист України, брав участь в антитерористичній операції та отримав статус учасника бойових дій.
Після початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, добровільно долучився до захисту Батьківщини. Проходив службу на посаді командира 3-го батальйону територіальної оборони, брав участь в обороні міста Шостки. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку поблизу Бахмута та Лимана, обороняв Красногорівку Покровського району. Ніс службу на кордоні Харківської та Сумської областей, а також у Чорнобильській зоні.
Згодом служив на посаді командира відділення 1-го самохідного артилерійського взводу у військовому званні штаб-сержанта. Сумлінно виконував свої обов’язки, користувався заслуженою повагою побратимів і командирів. Його знали як дисциплінованого, відповідального, мужнього та відданого своїй справі воїна. Свій позивний («Баха») носив із честю, і саме під цим ім’ям його назавжди запам’ятають побратими.
За роки війни чоловік неодноразово зазнавав контузій, які суттєво підірвали його здоров’я. Попри все, він мріяв повернутися додому… Продовжити навчання за обраною професією, бути поруч із коханою дружиною та бачити, як дорослішають і будують своє життя його діти.
13 липня 2026 року в місті Зміїв Чугуївського району Харківської області серце Олександра Андрійовича Басамана зупинилося. Виснажене випробуваннями війни здоров’я не витримало…
Україна втратила відданого Захисника, родина — люблячого чоловіка, батька і сина. А всі, хто знав Олександра — щиру, добру та мужню Людину.
Садовой Олександр Анатолійович народився 7 травня 1992 року в місті Шостка. Навчався у загальноосвітній школі № 5, де здобув базову середню освіту. У 2011 році закінчив Шосткинське вище професійне училище № 19, отримавши професію муляра, монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій та електрозварника ручного зварювання.
Тривалий час наш земляк працював на деревообробному підприємстві, де зарекомендував себе як сумлінний і відповідальний робітник. Для рідних Олександр був люблячим сином і турботливим братом. Він дуже мріяв про створення власної родини та про мирне майбутнє України…
5 листопада 2024 року був призваний на військову службу. Мав військове звання солдата та проходив службу на посаді стрільця-санітара 3-го механізованого відділення. Захищав Україну на Донецькому напрямку, мужньо виконуючи військовий обов’язок.
Певний час Олександр вважався зниклим безвісти. Удома на нього з надією чекала сестра, однак згодом родина отримала найстрашнішу звістку… 25 лютого 2025 року солдат Олександр Садовой загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Друге Краматорського району Донецької області.
Олександр назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його як добру, щиру та відповідальну людину.
Світла пам’ять Героям, які віддали своє життя за свободу, незалежність і майбутнє України!
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ – там ми даємо оперативну інформацію