«Швейцарський сир» із дірками в законі: навіщо Бова притягнув у Тростянець автобуси, які нічим заправляти і не можна випускати на рейс?
У Тростянці чергова «перемога» з присмаком абсурду. Міський голова Юрій Бова з помпою презентував новорічний подарунок від швейцарського Берна — шість вживаних автобусів. Здавалося б, живи і радій, європейський комфорт йде в маси! Але якщо відкинути пафосні фотосесії мера за кермом, випливає сурова реальність: ці автобуси — це валіза без ручки, яку і нести важко, і кинути шкода. Чому? Бо їздити їм ні на чому, ніде і, судячи з усього, незаконно.
Проблема №1: Автобус є, заправки немає. «Надувати» будемо самі?
Головна «фішка» швейцарських подарунків — вони екологічні і працюють на метані. Звучить чудово, якби Тростянець був Цюрихом. Але в реаліях маленького українського містечка виникає нюанс: у Тростянці немає метанових заправних станцій.
Тобто, мер привіз техніку, яка потребує палива, якого в місті фізично не існує. Юрій Бова, звісно, не розгубився і вже будує наполеонівські плани щодо зведення власної заправки, яка буде брати газ “із труби”. Але тут варто нагадати «міцному господарнику», що заправляти автобус метаном — це не те саме, що підключити газову плиту на кухні. Це складна, дороговартісна інфраструктура, сертифікація та шалені капіталовкладення з бюджету.
Виходить цікава математика: місто отримало «безкоштовні» автобуси, щоб тепер витратити мільйони на будівництво заправки для них? Геніальний менеджмент.
Проблема №2: «Нелегали» на маршруті
Навіть якщо пан Бова вирішить проблему з паливом (наприклад, возитиме газ у відрах з іншого міста), залишається закон. І він невблаганний. Гуманітарні автобуси завозяться за спрощеною процедурою і отримують тимчасові талони. Щоб випустити їх на платний регулярний маршрут, їх треба внести в ліцензійну базу і отримати постійні номера.
Але є нюанс, про який знають у Києві, але «забули» в Тростянці: легалізувати можна лише транспорт стандарту Євро-5 (з 2009 року випуску). Старенькі швейцарські «пенсіонери», які приїхали доживати віку в Тростянець, під ці норми навряд чи підпадають. У столиці «Київпастранс» вже отримав «по шапці» від Укртрансбезпеки за подібні фокуси.
Тож Юрій Бова або планує порушувати закон, випускаючи «гуманітарку» на комерційні рейси з тимчасовими талонами, або ці автобуси стануть елітними музейними експонатами в гаражі комунального підприємства.
Проблема №3: Одноразовий транспорт
Підхід Юрія Бови до комунального майна вражає своєю «економністю». Як зізнався сам мер, попередні подаровані автобуси (які з’явилися у місті зовсім відносно недавно, на початку війни) вже списані. Чому? Бо вони поламалися.
Логіка залізна: зламався автобус — на смітник. Ремонтувати? Шукати запчастини? Ні, це не наш метод. Простіше попросити нові у швейцарців. Але що буде, коли зламаються ці специфічні газові машини, до яких в Україні вдень з вогнем не знайдеш деталей? Знову на брухт?
Проблема №4: «Гармошка» на сільській дорозі та хамство замість відповідей
Окреме питання — габарити. 18-метрові автобуси-«гармошки» на вузьких вуличках Тростянця виглядають як слон у посудній лавці. Возити ними повітря або трьох бабусь до лікарні — це верх марнотратства, особливо коли бюджет дотує перевезення на 10 мільйонів на рік.
Але найцікавіше — це реакція мера на прості й логічні запитання громади. Коли люди у Фейсбуці запитують: «А де ж ми їх заправлятимемо?» або «Навіщо нам такі велетні?», Юрій Бова вмикає режим «царя». Замість аргументів — хамство: «Не пхай носа!», «Чмоня», «Д…біл». Будь-яка критика його геніальних рішень автоматично записується в розряд «проросійської ахінеї». Зручно, правда? Не подобається, що мер тринькає бюджет — значить, ти агент Кремля.
В сухому залишку: Тростянець має 6 красивих автобусів, які нічим заправляти, неможливо законно експлуатувати і дорого обслуговувати. Зате мер має гарні фотографії і привід побудувати (освоїти кошти) нову заправку. А платники податків мають надію, що цей «атракціон небаченої щедрості» не зажене бюджет громади в остаточний глухий кут.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ