«Синдром золотого хлопчика»: Тростянець, в який влили мільярди, влаштував істерику через «копійки» для сусідів
В Сумській області розгортається справжня драма в жанрі трагікомедії. Влада Тростянця, яка роками була беззаперечним фаворитом у розподілі державних коштів та донорської допомоги, раптом відчула себе «обділеною». Причина вселенської образи — аж цілих 25 мільйонів гривень, які в бюджеті-2026 передбачили для побитої війною Охтирки. Схоже, у когось дуже коротка пам’ять на власні мільярдні транші.
На офіційних ресурсах Тростянецької міської ради днями з’явився допис, просякнутий болем і несправедливістю. Мовляв, Верховна Рада «кинула» шоколадну столицю, не виділивши додаткових субвенцій на 2026 рік, тоді як сусідам з Охтирки перепало трохи фінансування.
«Чим більше працюєш — тим менше дають?»
Саме під таким гаслом тростянецькі чиновники намагаються розжалобити громаду. «Тростянецька громада… не отримає жодних додаткових коштів… Міський голова виразив обурення…» — йдеться у повідомленні.
А далі — камінь у город сусідів: «Бо та ж Охтирська громада не межує із територією ворога».
Читаючи це, хочеться запитати: ви серйозно? Заздрити розбитій бомбами Охтирці, яка героїчно тримала оборону і не пустила ворога вглиб країни, через 25 мільйонів гривень? Це при тому, що Охтирка з її нафтовими родовищами роками наповнює державний бюджет, вбиваючи власну екологію та дороги, а натомість отримує крихти.
Амнезія на мільярд
Але найцікавіше тут інше. Скарги на «несправедливість» лунають від міста, яке останні чотири роки (і до війни, і, особливо, під час відновлення) було справжнім «бюджетним пилососом» Сумщини.
Давайте говорити мовою цифр, яку так не люблять, коли вона незручна. Тростянець став абсолютним рекордсменом із залучення коштів на відбудову. Сюди йшли державні субвенції, сюди їхали міжнародні фонди, сюди спрямовувалися колосальні ресурси Агентства відновлення. Рахунок йде не на мільйони, а на мільярди гривень.
Якщо взяти калькулятор і поділити ці суми на кількість населення, то виявиться цікава математика:
- На одного жителя Тростянця припадає в рази, а то й на порядки (у 10-100 разів!) більше вкладених коштів, ніж на жителя будь-якої іншої громади області.
- Поки інші міста латали дірки в асфальті власним коштом, Тростянець отримував фінансування на глобальні проєкти реконструкції, яким позаздрили б навіть обласні центри.
Тростянець фактично став вітриною відновлення, в яку вливали левову частку всього, що виділялося на Сумщину. Це мільярдні інвестиції, які Охтирці, попри її стратегічне значення та нафту, навіть не снилися.
Коли звикаєш до чорної ікри, хліб здається черствим
Нинішня риторика тростянецької влади нагадує поведінку розбещеної дитини, якій батьки роками купували найдорожчі іграшки, а коли один раз дали цукерку братові — почалася істерика на весь магазин.
Звинувачувати державу в несправедливості, сидячи на відремонтованих за мільярди об’єктах, лише тому, що фінансовий потік трохи змістив русло в бік сусідів — це вже не просто політика. Це цинізм вищого ґатунку.
Схоже, в Тростянці вважають, що «справедливість» — це коли все йде тільки їм. А якщо сусідам перепало хоч щось, щоб залатати рани війни — це привід для публічного обурення і маніпуляцій.
Можливо, перед тим як писати гнівні пости про “зраду”, варто просто відкрити звіти за минулі роки і порахувати нулі в сумах, які вже отримало місто? Чи совість — це не той ресурс, який можна закласти в бюджет?
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ